хитатися

ХИТА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ХИТНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док.

1. Рухатися, погойдуючись з боку на бік, вперед і назад або згори вниз; колихатися, гойдатися, хилитатися.

Билини навіть не осталось; Тілько одним-одно хиталось Зелене дерево в степу (Т. Шевченко);

Вставала курява, огортаючи бійців сірою хмарою. Тільки голови вершників виринали з неї, хитаючись ритмічно – то вгору, то вниз, то вгору, то вниз... (О. Гончар);

Медузи, як дивні водяні квіти, хиталися в затоці з боку на бік (Л. Дмитерко);

Катер начальника одеського порту ще з вечора хитався на хвилях біля парадного трапа яхти (Ю. Смолич);

Шелестіли, хиталися віти (В. Сосюра);

Холодний, як сталь, струмок .. розливається по холодній воді озера, де на відбиткові синього степового неба хитаються високі трави... (Ю. Яновський);

Коли хитнувся пароплав І боком став під берег підпливати, Він, дивлячись вперед, несамохіть Подумав, що ото вона стоїть На теплих сходнях, боса, над рікою (Л. Первомайський);

Ціпа покректав, хитнувся з боку на бік, підсунув під себе поли коротенької куртки й захрипів (Олесь Досвітній);

Хитнулась шеренга, і – по всій формі – три кроки вперед виступив підперезаний путом, з ґирлиґою замість гвинтівки... Мефодій Кулик! (О. Гончар);

Кладка хитнулась, Ганна втонула; як потопала, тричі зринала, – Ганна моя панна, ягода червона (О. Воропай).

2. чим. Здійснювати коливальні рухи чим-небудь; коливатися.

Заплющивши очі, він [кларнетист] хитавсь взад і вперед своїм важким, ситим тулубом (М. Коцюбинський);

Говорили інші ранені. Сестра біла тихо, немов із журою, хиталась постаттю в автомобілі (А. Головко);

П'яно усміхається він, хитаючись тулубом. – Ч-чого тобі треба? (Григорій Тютюнник).

3. Не мати стійкості, стояти ненадійно.

Насупроти столу, між череватою пічкою й другою стіною, притулився піл з чотирьох тоненьких драничок, таких хистких, що вони хиталися та вгиналися (Панас Мирний);

Вона чіпляється вільною рукою за п'єдестал Палладіона, статуя хитається і враз із п'єдесталом падає додолу (Леся Українка);

Хитнувся стілець, на якому стояла Лукія (О. Донченко);

// Тремтіти, здригатися від сильних поштовхів, струсів тощо.

Вікна тихо, але ненастанно дзвеніли, столи і бюрка хиталися, а знадвору доходили лише короткі, сухі стуки: цяп! цяп! цяп! (І. Франко);

Тоді я догадуюсь: буря .. Мені здається, що хитнулося ліжко, хитнулися стіни – і я пливу (М. Коцюбинський);

Хитнулись од вибухів гори (М. Нагнибіда);

// перен. Втрачати своє значення, силу.

– Моя голова ще твердо стоїть на шиї... – Може, ваша голова й міцно держиться, але ваш трон хитається й, коли не днесь [сьогодні], то завтра розвалиться (В. Королевич);

// Коливатися (про туман, марево і т. ін.).

Кругом нікого не видно, тільки сизий туман хитається в повітрі (Панас Мирний);

Ой, димок на обрії хитається, Море хвилю кидає вдогін (В. Бичко);

Пливуть, хитаються тумани над степом (І. Цюпа);

// Світити нерівно (про світло, вогонь тощо); мигати, блимати.

Од каганця проміння в'яле тремтить, хитається й тече (В. Сосюра);

Хитались пожари на дальнім кургані (М. Нагнибіда);

Швидко машина зникла у вечірніх сутінках. Лише сніп жовтого світла ще довго хитався між пагорбів (Ю. Збанацький);

// Втрачати рівновагу, заточуватися від утоми, хвороби, безсилля і т. ін.

Урадивши так, випили ще по одній перед дорогою, по другій на дорогу й по третій на добре прощання і, хитаючись та коливаючись, гості розійшлися по своїх хатах (Б. Грінченко);

Сержант Орлюк ішов до операційного столу, хитаючись і заточуючись, як на палубі корабля в ураганному морі (О. Довженко);

Од знемоги бійці хитаються... Сім днів вони не їли й відбивають атаки люті ворогів... (В. Сосюра);

Коні хиталися від утоми (З. Тулуб).

4. перен. Виявляти нерішучість у виборі чого-небудь; вагатися, сумніватися.

І без жалю, без сліз, не хитаючись, Вона кинулась в темні вали... Хто збагне, як жилось їй тиняючись, Як їй муки життя допекли? (П. Грабовський);

Він [І. Франко] зазначає, що література модернізму не відображала дійсного життя, не служила пригнобленим масам, що вона була створена для тих, чиї ідеали хиталися між Монако, англійськими огирями та паризькими кокотками (із журн.).

5. Звучати нерівномірно (про голос, звук); тремтіти.

Звуки пливуть і хитаються (Ю. Яновський);

Розказала [Магда] живо, що могла розказати. Дійшла до удару по Вєжбовій, голос у неї хитнувся й обірвався в грудях (С. Тудор).

6. тільки недок. Пас. до хита́ти.

Он серед пісочку зелене жабуриння чорніє; он відзначається круча; легенькою хвилею хитається порожня черепашка (Панас Мирний).

(1) Хита́тися, як п'я́ний – заточуватися від утоми, радості.

Люди йдуть, хитаючись, як п'яні – упоєні радістю, утомлені екстазом (М. Грушевський).