хи-хи
ХИ-ХИ́, ХІ-ХІ́, ХИ-ХИ-ХИ́, ХІ-ХІ-ХІ́, виг.
1. Звуконаслідування, що передає звук від сміху.
– Хи-хи-хи! – зареготавсь о. Хведор (І. Нечуй-Левицький);
Продекламував Бараболя і розсіяв своїх кілька поганеньких “хи-хи” (М. Стельмах);
Писар подивився на суддю, потім на багача і собі: – Хі-хі-хі!.. (з казки).
2. розм. Уживається як присудок за знач. хихи́кати, хіхі́кати.
– Тут дихати не можна, а ви хи-хи, ха-ха! (О. Довженко);
– Ця Степка всім голови позакручувала... А я не вмію з хлопцями так, як вона .. Хі-хі та хи-хи... (М. Зарудний).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- хи-хи — хи-хи́ вигук незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- хи-хи — Хи-хи́, виг. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- хи-хи — ХИ-ХИ́, ХИ-ХИ-ХИ́, ХІ-ХІ́, ХІ-ХІ-ХІ́, виг. 1. Звуконаслідування, що означає звук від сміху. — Хи-хи-хи! — зареготавсь о. Хведор (Н.-Лев., І, 1956, 119); Продекламував Бараболя і розсіяв своїх кілька поганеньких «хи-хи» (Стельмах, II, 1962, 256); *Образно. Словник української мови в 11 томах
- хи-хи — Хи-хи! меж., выражающее смѣхъ. Хи-хи-хи! зареготавсь о. Хведор. Левиц. І. 136. Словник української мови Грінченка