хи-хи
ХИ-ХИ́, ХИ-ХИ-ХИ́, ХІ-ХІ́, ХІ-ХІ-ХІ́, виг.
1. Звуконаслідування, що означає звук від сміху.
— Хи-хи-хи! — зареготавсь о. Хведор (Н.-Лев., І, 1956, 119);
Продекламував Бараболя і розсіяв своїх кілька поганеньких «хи-хи» (Стельмах, II, 1962, 256);
*Образно. Він пошепки розказав їй, що чув од Дорі, і обоє довго осміхалися до себе очима.— Хе-хе! — Хі-хі! (Коцюб., II, 1955, 368);
Писар подивився на суддю, потім на багача і собі: — Хі-хі-хі!.. (Казки Буковини.., 1968, 15).
2. розм. Уживається як присудок за знач. хихи́кати, хіхі́кати.
— Тут дихати не можна, а ви хи-хи, ха-ха! (Довж., І, 1958, 478);
— Ця Степка всім голови позакручувала… А я не вмію з хлопцями так, як вона … Хі-хі та хи-хи… (Зар., На.. світі, 1967, 320).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- хи-хи — хи-хи́ вигук незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- хи-хи — ХИ-ХИ́, ХІ-ХІ́, ХИ-ХИ-ХИ́, ХІ-ХІ-ХІ́, виг. 1. Звуконаслідування, що передає звук від сміху. – Хи-хи-хи! – зареготавсь о. Хведор (І. Нечуй-Левицький); Продекламував Бараболя і розсіяв своїх кілька поганеньких “хи-хи” (М. Словник української мови у 20 томах
- хи-хи — Хи-хи́, виг. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- хи-хи — Хи-хи! меж., выражающее смѣхъ. Хи-хи-хи! зареготавсь о. Хведор. Левиц. І. 136. Словник української мови Грінченка