1. Словник української мови в 11 томах

хиба

ХИ́БА, и, ж.

1. Недогляд, помилка і т. ін. в чому-небудь; недолік.

Суд признав свою хибу, попросив пробачення, а старому цареві виніс смертну кару (Три золоті сл., 1968, 163);

Багато хиб, доробку надто мало Я залишаю по своїм житті, І тільки тим не вартий я докору, Що сам себе засуджую суворо (Рильський, II, 1960, 275).

2. Негативна риса, ознака і т. ін. кого-, чого-небудь.

Він мав одну хибу, що не вмів удержати язик за зубами: що чув, то розповідав кождому, кого здибав (Март., Тв., 1954, 193);

Його [прокурора] резюме, хоч сказане з незаперечним талантом і великою виразністю, мало одну велику хибу,— було задовге (Фр., VI, 1951, 277);

Товщина твору є сумнівна цінність, швидше — хиба (Вас., IV, 1960, 55).

3. діал. Фізична вада, дефект.

Івана кликали в селі Переламаним. Мав у поясі хибу, бо все ходив схилений (Стеф., І, 1949, 62);

Заявляла [мати] всім з радістю, що почувається вже краще. Дарма що голосу не в силі була добути з грудей. То, думалось їй, в горлі хиба лежала. Піддасться операції й поверне давній свій голос (Круш., Буденний хліб.., 1960, 143);

// Несправність.

В мурі щілина була, що зробилась вона ще іздавна, Ще відтоді, як стіна будувалася в домі уперше. Хиби маленької з давніх-давен ще ніхто не примітив (Зеров, Вибр., 1966, 321).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хиба — хи́ба іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. хиба — Недогляд, недолік, помилка, огріх, похибка, ФР .негативна риса <�ознака>, (фізична) Д. вада, дефект, мн. ХИБИ, (устрою) неґативи, п! НЕГАРАЗДИ Словник синонімів Караванського
  3. хиба — див. вада; помилка Словник синонімів Вусика
  4. хиба — ХИ́БА, и, ж. 1. Недогляд, помилка, недогода і т. ін. в чому-небудь; вада. Суд признав свою хибу, попросив пробачення, а старому цареві виніс смертну кару (В. Словник української мови у 20 томах
  5. хиба — Не велика хиба, що в борщі тільки одна риба. І одна риба надає борщеві смак і це не бідний харч. Не розголошуй людських хиб, бо ще твій чортик не згиб. Не показуй людських гріхів, бо і в тебе вони є. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. хиба — -и, ж. 1》 Недогляд, помилка і т. ін. в чому-небудь; недолік. 2》 Негативна риса, ознака і т. ін. кого-, чого-небудь. 3》 діал. Фізична вада, дефект. || Несправність. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. хиба — ВА́ДА (негативна ознака кого-, чого-небудь; те, що є невигідним, незручним для когось), НЕДО́ЛІК, ХИ́БА, ДЕФЕ́КТ книжн., МІ́НУС книжн., ГАНДЖ розм., ПОРО́К розм., ПРОГА́ЛИНА рідше, ПРОВИ́НА рідше, БОЛЯ́ЧКА розм. рідше, НЕДОСТА́ЧА розм. Словник синонімів української мови
  8. хиба — Хи́ба (вада, помилка), -би, -бі; хи́би, хиб; але хіба́, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. хиба — Хиба нар. 1) Развѣ. Хиба не знаєте приповісти сієї? Єв. Мр. IV. 12. Хиба будемо на неї дивитись, як на мальовану? МВ. І. 25. 2) Развѣ ужъ, быть можетъ. Пора вже мені (сонце каже) сходить, але я втомилось, — хиба ти йди за мене. Чуб. І. 5. 3) Ужъ?... Словник української мови Грінченка