хльоскати

ХЛЬО́СКАТИ, аю, аєш, недок.

1. кого, що і без прям. дод. Бити, ударяти по кому-, чому-небудь чимсь гнучким.

Юхим сидів край столу і .. хльоскав себе по халяві куцим батіжком (В. Кучер);

Хльоскали шомполи по живому тілу, бризкала кров... (Ю. Яновський);

// Ударяти, бити рукою, долонею, видаючи дзвінкі звуки; ляскати.;

// перен. Дошкульними словами, лайкою і т. ін. завдавати кому-небудь болю.

Слова хльоскали Кіру, але вона чомусь притишила ходу, пішла повільніше (О. Копиленко);

// Ударяти, шмагати, стукати об що-небудь, по чомусь під час руху (про щось гнучке, еластичне).

Подол сорочки змок в одну хвилю і хльоскав тепер по ногах (Г. Хоткевич);

Ми .. побігли до Івана, спотикаючись на вузлувате коріння, не помічаючи, як колючі віти хльоскають нас по руках та обличчях (І. Муратов);

Дерева виросли, по-рідному сплелися гіллям. Влітку їхнє густе зелене листя шелестить під вікном. А взимку по вікнах хльоскає пруття (Д. Ткач).

2. кого, що і без прям. дод. Ллючи, падаючи, дмучи, сильно ударяти (про дощ, сніг, вітер і т. ін.).

Вітер хльоскає по тілу, відкидаючи полу довгого заношеного сюртука (Н. Рибак).

3. Утворювати свистячі звуки, швидко розсікаючи повітря.

Дем'ян чмихає, незадоволено хльоскає в повітрі батіжком, а все ж мовчки кориться Галині (Є. Кротевич);

Вони працювали кореспондентами Н-ської армійської газети і підписували свої спільні твори псевдонімом “Чайка”.. Буваючи на передовій, “Чайка” на чотири власних вухи чула, як хльоскають кулі (Ю. Яновський).

4. Те саме, що хлю́пати 1.

Весело й грайливо хльоскає по тротуарах вода з .. рурок (Н. Рибак).