ходжений

ХО́ДЖЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до ходи́ти.

Показалася й стежечка свіжо ходжена (Іван Ле);

Кінчалися просіки, наставали дикі, ще не ходжені місця, пробиратись ставало дедалі важче (В. Земляк);

Ліда поверталася знайомими, сотні раз ходженими дорогами і стежинами (М. Олійник);

// хо́джено, безос. пред.

Проз Демкове дворище була стежка через балку. Хоч і не часто там ходжено ввечері, та все ж Демко повів дівчину (Б. Грінченко);

Боже, скільки разів ходжено цими тротуарами – в сльоту й ожеледь, в спеку й зливу, вдень та пізньої ночі! (Ю. Яновський).

2. у знач. прикм., рідко. По якому багато ходили; утоптаний (про дорогу, стежку).

Надіявся [Андрись] добратися до якоїсь ходженої дороги – може б, вивела його в село (В. Гжицький);

– Ходженою стежкою людина іде й не озирається, хоч і вибоїн під ногами до лиха (І. Муратов);

// перен. Який багато ходив; бувалий.

– З таких, як я, й починати слід було б. Старі, ходжені солдати – знаємо, як за віру, царя й отечество [вітчизну] вмирати (Л. Юхвід).