хомут

ХОМУ́Т, а́, ч.

1. Шийна частина кінської упряжі, що являє собою дерев'яний остов (кліщі), вкритий м'яким валиком.

Свирид не забарився з конем, швидко вивів, накинув хомут, завів у оглоблі (Панас Мирний);

Забравши хомут, віжки, черезсідельник, повісивши на шию дугу, Григір рушив до конюшні (Григорій Тютюнник);

* У порівн. Не розумію, нащо вони роблять такі вузькі рукави і такі широкі, виложисті коміри, як хомути (Леся Українка).

2. перен., розм. Що-небудь украй обтяжливе, важке для когось.

За свій труд попав у хомут (прислів'я);

– Скільки батько землі купив через банќ – Чотири десятини? – Маєтком назвати не можна, але хомут добрий на шию. І головне – дивно: як людина звикає до цього хомута! (А. Головко);

– Не я, а вона, Варя, збирається заміж, їй плаття шиємо. Мені хомута на шию не треба (О. Донченко).

3. техн. Деталь у вигляді зігнутого в скобу стержня або кільця для кріплення чого-небудь.

4. заст., рідко. Зв'язка з лози для скріплення колод у плоту.

◇ Попа́сти (попа́стися, потра́пити і т. ін.) / попада́ти (попада́тися, потрапля́ти і т. ін.) в тене́та (в лабе́ти, у па́стку, в петлю́, в хому́т, у сильце́, в капка́н, в ярмо́, у павути́ну і т. ін.), див. попада́ти;

(1) Хому́т на ши́ї (на ши́ю) – кабала, залежність.

Хіба це жених..! Троє хлопців тепер у сім'ї на сім десятин (ті чотири десятини ще хомут на шиї, поки виплатять за них в банк) (А. Головко); – Можна купити дачку, якусь хатинку на Дніпрі чи на Десні, але свій клапоть землі з житлом – це хомут на шиї, а хомут не відпускає нікуди (Є. Гуцало);

Хому́т на ши́ю.

– Куди поткнешся за позичкою? До того ж Гмирі чи Пожитька? А це вже хомут на шию (А. Головко).