1. Словник української мови в 11 томах

хомут

ХОМУ́Т, а́, ч.

1. Шийна частина кінської упряжі, що являє собою дерев’яний остов (кліщі), вкритий м’яким валиком.

Свирид не забарився з конем, швидко вивів, накинув хомут, завів у оглоблі (Мирний, І, 1954, 267);

Забравши хомут, віжки, черезсідельник, повісивши на шию дугу, Григір рушив до конюшні (Тют., Вир, 1964, 100);

*У порівн. Не розумію, нащо вони роблять такі вузькі рукави і такі широкі, виложисті коміри, як хомути (Л. Укр., III, 1952, 675).

2. перен., розм. Що-небудь украй обтяжливе, важке для когось.

За свій труд попав у хомут (Укр.. присл.., 1963, 81);

— Скільки батько землі купив через банќ — Чотири десятини.— Маєтком назвати не можна, але хомут добрий на шию. І головне — дивно: як людина звикає до цього хомута! (Головко, II, 1957, 434);

— Не я, а вона, Варя, збирається заміж, їй плаття шиємо. Мені хомута на шию не треба (Донч., V, 1957, 288).

◊ Надяга́ти (ві́шати) хому́т (хомута́) на кого, кому,— Обтяжувати непосильним тягарем, працею кого-небудь.

3. техн. Деталь у вигляді зігнутого в скобу стержня або кільця для кріплення чого-небудь.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хомут — хому́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. хомут — див. неволя Словник синонімів Вусика
  3. хомут — [хоумут] хомута, м. (на) хомут'і, мн. хомути, хомут'іў Орфоепічний словник української мови
  4. хомут — ХОМУ́Т, а́, ч. 1. Шийна частина кінської упряжі, що являє собою дерев'яний остов (кліщі), вкритий м'яким валиком. Свирид не забарився з конем, швидко вивів, накинув хомут, завів у оглоблі (Панас Мирний); Забравши хомут, віжки, черезсідельник... Словник української мови у 20 томах
  5. хомут — А, ч. Краватка. Зніми хомут: він тобі, як бику попона. Словник сучасного українського сленгу
  6. хомут — -а, ч. 1》 Шийна частина кінської упряжі, що являє собою дерев'яний остов (кліщі), вкритий м'яким валиком. 2》 перен., розм. Що-небудь украй обтяжливе, важке для когось. 3》 тех. Деталь у вигляді зігнутого в скобу стержня або кільця для кріплення чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. хомут — попа́сти (попа́стися, потра́пити і т. ін.) / попада́ти (попада́тися, потрапля́ти і т. ін.) в тене́та (у па́стку, в хому́т, у сильце́, в капка́н, у павути́ну і т. ін.), перев. чиї (чию, чий, чиє), які (яку, який, яке). Фразеологічний словник української мови
  8. хомут — Хому́т, -та́; -мути́, -ті́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. хомут — Пристосування для скріплення конструктивних елементів, звичайно у вигляді залізної скоби, що охоплює кілька брусів або колод. Архітектура і монументальне мистецтво