хрін

ХРІН, хрі́ну і хро́ну, ч.

1. Трав'яниста овочева рослина родини хрестоцвітих з потовщеним кореневищем, їдким і гірким на смак.

Орел летить найвище, а хрін росте найглибше (Номис);

Корені хрону висаджують восени або ранньою весною (з наук. літ.);

Хрін рясно цвіте білими квіточками, але насіння майже ніколи не утворює (з наук. літ.);

Запишавсь в долині хрін, Що солодкий дуже він. Скуштував його деркач, – Диркнув [деркнув], кліпнув – та й у плач, І два тижні не співав, Тільки сльози витирав (М. Стельмах);

– Ти, хлопче, з тою Оленою носишся, як з писанкою! В'ївся черв'як у хрін, та й думає, що немає нічого солодшого в світі (М. Томчаній);

* У порівн. Се як той хрін корінчастий: де вже розкорениться, то й посіяти за ним доброго нічого не можна (Марко Вовчок).

2. Корінь цієї рослини, що вживається як гостра, пряна приправа до їжі, а також як лікувальний засіб.

От постановили невістки і баранця, і порося, і крашанки, і сало, і солі грудку, і хріну корінець (Г. Квітка-Основ'яненко);

Купили хріну, треба з'їсти; плачте очі, хоч повилазьте: бачили, що куповали [купували]; грошам не пропадать! (Т. Шевченко);

Від Носюри принесли святити ціле порося з білим хроном у роті і з десяток жовтих папушників та пасок (О. Донченко);

– Ах, – сказала дама, – На обід до поросяти Слід би хрону ще дістати! (С. Олійник).

(1) Стари́й хрін, лайл. – старий чоловік, дід.

[Полковник:] Сотник Розмазня старий хрін і ненавидний мені гірш дідька! (М. Кропивницький);

[Софія Григорівна:] Знайшла ким захопитись? Господи! Гарненька дівчина, лауреатка, розумна, талант, – і раптом старий хрін, який все лає і навіть Києва не любить! (І. Кочерга);

– Посторонись! – відштовхнув поранений угорця. – Плутаєшся тут, старий хрін... (О. Гончар).

○ (2) До хрі́ну – нащо, для чого.

Почувши се, птахи подумали: “Правду мовить Ворона. До хріну нам такий цар здався!” (І. Франко).

◇ Грець (холе́ра, хрін) з ним (з не́ю, з тобо́ю і т. ін.), див. грець²;

До чо́рта (до га́спида, до хрі́на) див. чорт;

Підно́сити / піднести́ [те́ртого] хрі́ну (хро́ну, пе́рцю) див. підно́сити;

Хай (неха́й) [би] йому́ (їй, тобі́ і т. ін.) грець (хрін) <�Грець його́> див. грець²;

(3) Хрін від ре́дьки (за ре́дьку) не соло́дший – про кого-, що-небудь, рівноцінне іншому (у негативному значенні).

– Недурно каже народна мудрість: хрін за редьку не солодший. Раніш страждав народ від самих аристократів, а тепер додерлися до влади й фінансові магнати та мануфактуристи (З. Тулуб);

(4) Хрін його́ не взяв – вираз захоплення або незадоволення.

От так Еней жив у Дидони, .. Бо – хрін його не взяв – моторний, Ласкавий, гарний і проворний, І гострий, як на бритві сталь (І. Котляревський);

(5) Хрін його́ (тебе́, її́ і т. ін.) зна́є – невідомо, незрозуміло, що (куди, як і т. ін.).

Сусіда Іван справді добрячий чоловік, – отак, хрін його знає, за що й посварилися... (М. Коцюбинський);

Хрін його батька знає, що в ті далекі, повиті млою невідомости доісторичні часи було на Думці в Сивобородого Дідуся, але веселу вдачу він мав безперечно (із журн.);

Яки́й (рідше кий) чорт (га́спид, хрін)! див. чорт;

Як (мов, нена́че і т. ін.) чемери́ці (те́ртого хрі́ну і т. ін.) поню́хав див. поню́хати;

(6) Як хрін у (під) ніс, зневажл. – бути надзвичайно неприємним, дуже не подобатися.

– Це ж звідкіля? Щось я не чув такого. – З мого “Кавказу”, – вийняв [Тарас] з кишені зошита. – У мене тут новеньке, таке, що панству й цензорам як хрін у ніс!.. (Василь Шевчук).