хустка

ХУ́СТКА, и, ж.

1. Шматок тканини або плетений трикотажний виріб, перев. квадратний, яким пов'язують голову, шию, накидають на плечі; платок.

Везе Марко .. наймичці на очіпок Парчі золотої І червону добру хустку з білою габою (Т. Шевченко);

Зараз послали по якогось писаря Захаревича .. Прийшов він хутко. Поганенький на личку, рябий, як решето; штани сині, широкі, якась куца свиточка і на шиї зелена хустка; під правицею шапка (Марко Вовчок);

Молодиці .. маяли розкішними кінцями квітчастих хусток та побрязкували разками коралів (М. Коцюбинський);

Дівчина мерзлякувато куталась у теплу вовняну хустку (Л. Дмитерко);

Вийми, мамо, хустку мені з скрині, Синю в диких рожах, ще дівочу (Л. Забашта);

* Образно. Де не стану, де не гляну, напливає ночі мла, і зоря свою багряну хустку ізняла (В. Сосюра);

* У порівн. Дід, мов кам'яний, зложив на грудях свої старі, жиляві [жилаві] руки, похнюпив голову, укриваючи груди, мов хусткою, білою бородою (Панас Мирний);

* Образно. * У порівн. В синьому небі пливла біла, як пухова хустка, хмарина (С. Чорнобривець);

// Атрибут весільного обряду.

Старшій дружці дала [Зубиха] пару свічечок п'ятакових до вінця, хустку руки зв'язати, рушник під ноги (Г. Квітка-Основ'яненко);

Дівич-вечір збирає вже Орина Лободівна: хустки подавала за Прохора Осауленка (П. Куліш);

Та дівка, до котрої він присватувався, прочула про це й не пішла за нього, й хустки одібрала (Ганна Барвінок).

2. Невеликий шматок тканини квадратної форми для сякання, а також витирання носа, рота, обличчя, очей і т. ін.

В сінях він зняв з себе шинелю й картуз і кинув на довгу скриню; потім, витяг з кишені червону хустку, висякав носа й пішов в світлицю (І. Нечуй-Левицький);

Андрійко, нарешті, затих, витер мокре обличчя хусткою і з перекривленим від болю лицем повернувся до матері (П. Панч);

Він здійняв окуляри й, хукнувши, легенько почав протирати їх хусткою (Олесь Досвітній).

Носова́ ху́сточка (хусти́нка, ху́стка); розм. Ху́сточка до (для) но́са див. ху́сточка;

(1) Терно́ва ху́стка (хусти́на) – перев. квітчаста хустка, зроблена з шерстяної тканини, схожої на кашемір.

Молодиці, гарно вив'язані квітчастими терновими хустками, несли клуночки та вузлики (Дніпрова Чайка);

Я одразу пізнав би й сорочку грубу, полотняну, І потерту корсетку, й тернову хустину стару (А. Малишко);

– Хто ти? – запитав [Платон] .. – Я – Степка! – зірвала з голови квітчасту тернову хустку. – Не впізнав? (М. Зарудний);

(2) Ху́стка до (для) но́са, розм. – те саме, що Носова́ ху́сточка (хусти́нка, ху́стка) (див. ху́сточка).

◇ Зав'яза́ти косу́ (ху́стку) див. зав'я́зувати;

Покрива́ти / покри́ти го́лову (голі́воньку, ко́су́ [ху́сткою]) див. покрива́ти.