хустка

Одна була хустина, та й ту у воду впустила.

Бідна втратила останнє, що мала.

Хустки поперем, як три дні панщини відбудем.

Раніше в Україні прання було дуже важкою справою, бо прати доводилося на річці.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хустка — ху́стка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири ху́стки Орфографічний словник української мови
  2. хустка — Хустина, (трикутня) косинка, (в'язана) шаль; (до носа) носовичок, хустинка; (вовняний шаль) плед; хустонька, хусточка, зб. хустя. Словник синонімів Караванського
  3. хустка — [хустка] -сткие, д. і м. -с'ц'і, мн. хустки, хусток дв'і хусткие Орфоепічний словник української мови
  4. хустка — ХУ́СТКА, и, ж. 1. Шматок тканини або плетений трикотажний виріб, перев. квадратний, яким пов'язують голову, шию, накидають на плечі; платок. Везе Марко .. наймичці на очіпок Парчі золотої І червону добру хустку з білою габою (Т. Словник української мови у 20 томах
  5. хустка — -и, ж. 1》 Шматок тканини або в'язаний, трикотажний виріб, перев. квадратний, який пов'язують на голову, шию, напинають на плечі. || Атрибут весільного обряду. 2》 Невеликий шматок тканини квадратної форми для сякання, а також витирання носа, рота, обличчя, очей і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. хустка — зав’яза́ти косу́ (ху́стку) заст. 1. Вийти заміж, одружитися. Не знати, що рік Дівчатам скаже... Може, не одна Косу зав’яже... (С. Руданський). 2. Взяти заміж. Не вернеться чорнобривий Та й не привітає, Не розплете довгу косу, Хустку не зав’яже... (Т. Шевченко). Фразеологічний словник української мови
  7. хустка — ХУ́СТКА (перев. квадратний шматок тканини або такий плетений виріб, яким пов'язують голову, шию, який накидають на плечі), ХУСТИ́НА, ПЛАТО́К розм., ХУ́СТА заст., ПЛАТ діал., ПЛАТИ́НА діал., ШИРИ́НКА діал.; ШАЛЬ (перев. Словник синонімів української мови
  8. хустка — Ху́стка, -тки, -тці; хустки́, хусто́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. хустка — ХУ́СТКА, и, ж. 1. Шматок тканини або в’язаний, трикотажний виріб, перев. квадратний, який пов’язують на голову, шию, напинають на плечі. Везе Марко.. наймичці на очіпок Парчі золотої І червону добру хустку з білою габою (Шевч. Словник української мови в 11 томах