хустка

ХУ́СТКА, и, ж.

1. Шматок тканини або в’язаний, трикотажний виріб, перев. квадратний, який пов’язують на голову, шию, напинають на плечі.

Везе Марко.. наймичці на очіпок Парчі золотої І червону добру хустку з білою габою (Шевч., І, 1951, 322);

Зараз послали по якогось писаря Захаревича.. Прийшов він хутко. Поганенький на личку, рябий, як решето; штани сині, широкі, якась куца свиточка і на шиї зелена хустка; під правицею шапка (Вовчок, І, 1955, 77);

Дівчина мерзлякувато куталась у теплу вовняну хустку (Дмит., Наречена, 1959, 170);

Вийми, мамо, хустку мені з скрині, Синю в диких рожах, ще дівочу (Забашта, Квіт.., 1960, 135);

*Образно. Де не стану, де не гляну, напливає ночі мла, і зоря свою багряну хустку ізняла (Сос., II, 1958, 259);

*У порівн. Дід, мов кам’яний, зложив на грудях свої старі, жиляві [жилаві] руки, похнюпив голову, укриваючи груди, мов хусткою, білою бородою (Мирний, І, 1954, 166);

В синьому небі пливла біла, як пухова хустка, хмарина (Чорн., Визвол. земля, 1959, 64);

// Атрибут весільного обряду.

Старшій дружці дала [Зубиха] пару свічечок п’ятакових до вінця, хустку руки зв’язати, рушник під ноги (Кв.-Осн., II, 1956, 211);

Дівич-вечір збирає вже Орина Лободівна: хустки подавала за Прохора Осауленка (П. Куліш, Вибр., 1969, 266);

Та дівка, до котрої він присватувався, прочула про це й не пішла за нього, й хустки одібрала (Барв., Опов.., 1962, 59).

Терно́ва ху́стка див. терно́вий².

♦ Зав’яза́ти ху́стку див. завя́зувати;

Зблі́днути як ху́стка — те саме, що Зблі́днути як полотно́ ( див. зблі́днути).

— Я — злодійка!? — вимовила стара… Зблідла як хустка, і очі їй засяли, і сльози покотились (Вовчок, І, 1955, 136).

2. Невеликий шматок тканини квадратної форми для сякання, а також витирання носа, рота, обличчя, очей і т. ін.

В сінях він зняв з себе шинелю й картуз і кинув на довгу скриню; потім, витяг з кишені червону хустку, висякав носа й пішов в світлицю (Н.-Лев., III, 1956, 14);

Андрійко, нарешті, затих, витер мокре обличчя хусткою і з перекривленим від болю лицем повернувся до матері (Панч, II, 1956, 493);

Він здійняв окуляри й, хукнувши, легенько почав протирати їх хусткою (Досв., Вибр., 1959, 225).

Носова́ ху́стка див. носови́й;

Ху́стка до (для) но́са, розм.— те саме, що Носова́ ху́стка ( див. носови́й).