1. Словник української мови у 20 томах

хутірець

ХУТІРЕ́ЦЬ, рідше ХУТОРЕ́ЦЬ, рця́, ч.

Зменш.-пестл. до ху́тір.

Схотілось мені навідаться у рідний край – глянуть на свій хутірець і поклониться батьківській і матчиній могилці (О. Стороженко);

А в Зосі ж і придане більше, старий Король навіть хутірець має (М. Стельмах);

Там стояло невеличке сільце, або краще – невеличкі хутірці розсипались по балці, як стоги сіна зимою по степу (Панас Мирний);

Ідемо день, ідемо другий, ідемо й третій, а жодного тобі села, жодного хуторця .. не минаємо (Д. Мордовець);

Хутірець розкинувся в степу над глибокою балкою. Хати стояли на підгір'ї, а садиби спадали вниз городами й левадами до невеличкої річечки (І. Цюпа).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хутірець — хутіре́ць іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. хутірець — див. хутір Словник синонімів Вусика
  3. хутірець — рідше хуторець, -рця, ч. Зменш.-пестл. до хутір. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. хутірець — Хутіре́ць, -рця́; -рці́, -рці́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. хутірець — ХУТІРЕ́ЦЬ, рідше ХУТОРЕ́ЦЬ, рця́, ч. Зменш.-пестл. до ху́тір. Схотілось мені навідаться у рідний край — глянуть на свій хутірець і поклониться батьківській і матчиній могилці (Стор. Словник української мови в 11 томах
  6. хутірець — Хутір, -тора м. Отдѣльная усадьба внѣ селенія, выселокъ. Як би з хутора, то б і повірила. Ном. № 6878. З давнього-давна у гаї над ставом удвох собі на хуторі жили. Шевч. ум. хутірець, хуторець, хуторо́к. К. ЧР. 104. МВ. І. 139. Жила вдова хуторцем. Г. Барв. 304. Словник української мови Грінченка