цабе

ЦАБЕ́, САБЕ́.

1. Вигук, яким волів повертають праворуч.

– Гей та цоб, та цабе! – от і вся невеличка наука погонича (Панас Мирний);

Він знав тільки одне: крикне йому Явдоха “соб”, треба повертати вліво, “цабе” – вправо (Григорій Тютюнник).

2. присл. У правий бік, праворуч.

Лаврін махнув батогом на воли і, замість того щоб їхати додому через греблю, повернув цабе на пригорок за дівчиною (І. Нечуй-Левицький);

– Так ото прямо, потім біля школи візьмеш цабе, а там – і дитячий садок, – втретє показав пужалном дідусь і гейкнув на волів (Є. Кравченко);

* Образно. [Цар:] Твій стрій не туди повертає, Яшко. [Голоси:] Дуже цабе взяв! (М. Зарудний).

3. у знач. ім., невідм., с., ірон. Поважна, впливова особа; туз.

– Подумаєш, яке цабе?! Романи він пише..! (Я. Качура);

– Дядьку Якове, там якесь цабе приїхало! – захекано повідомив Ярошенкові всюдисущий хлопчак (В. Речмедін);

На чорному коні в почті вершників їхав Еней. Наум Ісакович не знає, що це за цабе⁵. Цабе – командир групи “Схід” (Б. Харчук).

◇ (1) Вели́ке цабе́, перев. ірон. – поважна особа, яка займає високу посаду або має великий вплив у суспільстві, в колективі.

– Що мені благочинний! Куди ж пак: велике цабе! (І. Нечуй-Левицький);

А то, раз, кажуть батько, перестрів їх, чумаків наших, панок якийсь та: “Давайте, – каже, cякі-такі чумаки-мужики, мито!” Та й канчуком заміряється. Через його землі, бач, їхали – велике цабе! (Нар. опов.);

– Справді, Маєр якось незвично поводився, – озвалася Галина Іванівна, – мабуть, отой висушений – дуже велике цабе (В. Лисенко);

// в чому. відома, компетентна в певній галузі особа.

Він, кажуть, якесь велике цабе в геології. Землю наскрізь бачить (М. Рудь);

(2) Невели́ке цабе́, ірон. – особа, що не займає високої посади, не має ніякого впливу в суспільстві, в колективі.

– Невелике цабе! – посміхнувся полісмен. – Забирайся геть! – верескнув отетерілий бармен, насуваючись на полісмена (А. Крижанівський).