цвіль
ЦВІЛЬ, і, ж.
Пухкий наліт на прогнилих предметах, який утворюють мікроскопічні грибки; плі́снява.
Дорожила вона тими пасками, доки вони зеленню не взялися – аж позросталися од цвілі (М. Стельмах);
Чорні стіни невеликої кімнатки були аж слизькі від цвілі (М. Коцюбинський);
Напусти в канаву воду, Всю з прозорих, ясних хвиль, Та не дай ізвідти ходу – Розведеться цвіль і гниль (А. Кримський);
– Почекайте! ось я зараз принесу вам .. ковбасу на вечерю, бо коли б часом не обросла цвіллю за ніч (І. Нечуй-Левицький);
// Поверхневий наліт застійної води.
Письменник описував присмеречні настрої, неживі вулиці, морський порт без кораблів, нерухому воду каналів, рудавосірі відтінки старих будинків, відбиті в цвілі заток, меланхолію самоти, нежиття, нерух, магію смерті, чаклунські чари згасання (В. Домонтович);
І в душі і в серцях наших пусто, Сном та цвіллю зусюди несе (П. Грабовський);
На душу впала цвіль (І. Франко).
Значення в інших словниках
- цвіль — цвіль іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- цвіль — Пліснява, з. морох, снядь; цвілля. Словник синонімів Караванського
- цвіль — -і, ж. Те саме, що плісень. Великий тлумачний словник сучасної мови
- цвіль — ПЛІ́СЕНЬ (наліт мікроскопічних грибків на гниючих предметах), ПЛІ́СНЯВА, ЦВІЛЬ, ПЛІ́СНЯВИНА розм., ПЛІ́СНЯВКА розм., СНЯДЬ розм. Сів (Довбанюк) на той самий сінешній поріг, здряпав плісень (І. Словник синонімів української мови
- цвіль — Цвіль, цві́лі, цві́лі, цві́ллю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- цвіль — ЦВІЛЬ, і, ж. Те саме, що плі́сень. Дорожила вона тими пасками, доки вони зеленню не взялися — аж позросталися од цвілі (Стельмах, II, 1962, 326); Чорні стіни невеликої кімнатки були аж слизькі від цвілі (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
- цвіль — Цвіль, -лі ж. Плѣсень. Бур'яном укрилась, цвіллю зацвіла. Шевч. 668. Словник української мови Грінченка