цвіль
ЦВІЛЬ, і, ж. Те саме, що плі́сень.
Дорожила вона тими пасками, доки вони зеленню не взялися — аж позросталися од цвілі (Стельмах, II, 1962, 326);
Чорні стіни невеликої кімнатки були аж слизькі від цвілі (Коцюб., І, 1955, 39);
Напусти в канаву воду, Всю з прозорих, ясних хвиль, Та не дай ізвідти ходу — Розведеться цвіль і гниль (Крим., Вибр., 1965, 127);
— Почекайте! ось я зараз принесу вам.. ковбасу на вечерю, бо коли б часом не обросла цвіллю за ніч (Н.-Лев., І, 1956, 579);
З м’яких сирів у нас виготовляють і рокфор, який дозріває за допомогою спеціальних видів цвілі (Укр. страви, 1957, 73);
*Образно. І в душі і в серцях наших пусто, Сном та цвіллю зусюди несе (Граб., І, 1959, 534);
На душу впала цвіль (Фр., XI, 1952, 49).
♦ Се́рце цві́ллю обросло́ (оброста́є, поросло́, пороста́є і т. ін.) див. се́рце.
Значення в інших словниках
- цвіль — цвіль іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- цвіль — Пліснява, з. морох, снядь; цвілля. Словник синонімів Караванського
- цвіль — ЦВІЛЬ, і, ж. Пухкий наліт на прогнилих предметах, який утворюють мікроскопічні грибки; плі́снява. Дорожила вона тими пасками, доки вони зеленню не взялися – аж позросталися од цвілі (М. Словник української мови у 20 томах
- цвіль — -і, ж. Те саме, що плісень. Великий тлумачний словник сучасної мови
- цвіль — ПЛІ́СЕНЬ (наліт мікроскопічних грибків на гниючих предметах), ПЛІ́СНЯВА, ЦВІЛЬ, ПЛІ́СНЯВИНА розм., ПЛІ́СНЯВКА розм., СНЯДЬ розм. Сів (Довбанюк) на той самий сінешній поріг, здряпав плісень (І. Словник синонімів української мови
- цвіль — Цвіль, цві́лі, цві́лі, цві́ллю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- цвіль — Цвіль, -лі ж. Плѣсень. Бур'яном укрилась, цвіллю зацвіла. Шевч. 668. Словник української мови Грінченка