цвіркотіння
ЦВІРКОТІ́ННЯ, я, с.
Дія за знач. цвіркоті́ти і звуки, утворювані цією дією.
Микита сидів, радий слухати цвіркотіння своєї жінки (Грицько Григоренко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- цвіркотіння — цвіркоті́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- цвіркотіння — [цв'іркоут’ін':а] -н':а Орфоепічний словник української мови
- цвіркотіння — -я, с. Дія за знач. цвіркотіти і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
- цвіркотіння — ЦВІРКОТІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. цвіркоті́ти і звуки, утворювані цією дією. Микита сидів, радий слухати цвіркотіння своєї жінки (Григ., Вибр., 1959, 47). Словник української мови в 11 томах