1. Словник української мови в 11 томах

цвіркотіння

ЦВІРКОТІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. цвіркоті́ти і звуки, утворювані цією дією.

Микита сидів, радий слухати цвіркотіння своєї жінки (Григ., Вибр., 1959, 47).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. цвіркотіння — цвіркоті́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. цвіркотіння — [цв'іркоут’ін':а] -н':а Орфоепічний словник української мови
  3. цвіркотіння — ЦВІРКОТІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. цвіркоті́ти і звуки, утворювані цією дією. Микита сидів, радий слухати цвіркотіння своєї жінки (Грицько Григоренко). Словник української мови у 20 томах
  4. цвіркотіння — -я, с. Дія за знач. цвіркотіти і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови