цвіркотати
ЦВІРКОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ЦВІРКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок. Підсил. до цві́ркати.
Якась пташка ненастанно цвіркотіла (Кобр., Вибр., 1954, 100);
Тихо навкруги. Тільки цвіркун цвіркоче в житі (Коцюб., І, 1955, 17);
В полині Цвіркоче коник (Рильський, II, 1960, 149);
Скрип його невтомного пера по рапавім папері цвіркотів у самітній канцелярії (Фр., VI, 1951, 332);
Дівчинка.. не боялася біля баби нікого, цвіркотіла безперестанку (Л. Янов., І, 1959, 144).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- цвіркотати — цвіркота́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- цвіркотати — див. говорити; цвірінькати Словник синонімів Вусика
- цвіркотати — ЦВІРКОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ЦВІРКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок. Підсил. до цві́ркати. Якась пташка ненастанно цвіркотіла (Н. Кобринська); Тихо навкруги. Тільки цвіркун цвіркоче в житі (М. Коцюбинський); В полині Цвіркоче коник (М. Словник української мови у 20 томах
- цвіркотати — -очу, -очеш і цвіркотіти, -очу, -отиш, недок. Підсил. до цвіркати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- цвіркотати — СЮРЧА́ТИ (про комах — коників, цвіркунів та ін., зрідка про деяких птахів — видавати різкі, перев. високі й часто повторювані звуки), СЮ́РКАТИ, СЮРКОТА́ТИ (СЮРКОТІ́ТИ) підсил., ЦВІРЧА́ТИ, ЦВІРКОТА́ТИ (ЦВІРКОТІ́ТИ) підсил., ЦВІ́РКАТИ, ЦЮРЧА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
- цвіркотати — Цвіркотати, -кочу, -чеш гл. = цьвірінькати [цвірінькати]. Желех. Словник української мови Грінченка