1. Орфографічний словник української мови

цвіркотати

цвіркота́ти

дієслово недоконаного виду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. цвіркотати — див. говорити; цвірінькати Словник синонімів Вусика
  2. цвіркотати — ЦВІРКОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ЦВІРКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок. Підсил. до цві́ркати. Якась пташка ненастанно цвіркотіла (Н. Кобринська); Тихо навкруги. Тільки цвіркун цвіркоче в житі (М. Коцюбинський); В полині Цвіркоче коник (М. Словник української мови у 20 томах
  3. цвіркотати — -очу, -очеш і цвіркотіти, -очу, -отиш, недок. Підсил. до цвіркати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. цвіркотати — СЮРЧА́ТИ (про комах — коників, цвіркунів та ін., зрідка про деяких птахів — видавати різкі, перев. високі й часто повторювані звуки), СЮ́РКАТИ, СЮРКОТА́ТИ (СЮРКОТІ́ТИ) підсил., ЦВІРЧА́ТИ, ЦВІРКОТА́ТИ (ЦВІРКОТІ́ТИ) підсил., ЦВІ́РКАТИ, ЦЮРЧА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  5. цвіркотати — ЦВІРКОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ЦВІРКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок. Підсил. до цві́ркати. Якась пташка ненастанно цвіркотіла (Кобр., Вибр., 1954, 100); Тихо навкруги. Тільки цвіркун цвіркоче в житі (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  6. цвіркотати — Цвіркотати, -кочу, -чеш гл. = цьвірінькати [цвірінькати]. Желех. Словник української мови Грінченка