цвіркотання
ЦВІРКОТА́ННЯ, я, с. Дія за знач. цвіркота́ти і звуки, утворювані цією дією.
Якби хто хотів оглянутися за ними [цвіркунами], добачити їх там, звідки продзвеніло їх цвіркотання, та воно доходило знов з іншого місця (Коб., II, 1956, 61).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- цвіркотання — цвіркота́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- цвіркотання — ЦВІРКОТА́ННЯ, я, с. Дія за знач. цвіркота́ти і звуки, утворювані цією дією. Якби хто хотів оглянутися за ними [цвіркунами], добачити їх там, звідки продзвеніло їх цвіркотання, та воно доходило знов з іншого місця (О. Кобилянська). Словник української мови у 20 томах
- цвіркотання — -я, с. Дія за знач. цвіркотати і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови