цвірінь
ЦВІРІ́НЬ, ЦВІРІ́НЬ-ЦВІРІ́НЬ, виг.
Звуконаслідування, що означає звук пташиного чи дитячого щебету або цвірінчання цвіркуна.
– Весна прийшла! Тепло знайшла! – Кричать дівчатка й хлопчики. – Цвірінь! Цвірінь! Журбу покинь! – Клопочуться горобчики (Л. Глібов);
І, надимаючись, він [цвіркун] почав: Цвірінь, цвірінь! Якби теплий черінь Та гаряче просо, То спав би я й досі! (Панас Мирний);
Стрибали по пероні горобці. – Цвірінь! Цвірінь! (І. Нехода).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- цвірінь — цвірі́нь вигук незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- цвірінь — цвірінь-цвірінь, виг. Звуконаслідування, що означає крик горобця. Великий тлумачний словник сучасної мови
- цвірінь — Цвірі́нь; цвірі́нь-цвірі́нь, виг. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- цвірінь — ЦВІРІ́НЬ, ЦВІРІ́НЬ-ЦВІРІ́НЬ, виг. Звуконаслідування, що означає звук пташиного чи дитячого щебету або цвірінчання цвіркуна. — Весна прийшла! Тепло знайшла! — Кричать дівчатка й хлопчики.— Цвірінь! Цвірінь! Журбу покинь! — Клопочуться горобчики (Гл., Вибр. Словник української мови в 11 томах
- цвірінь — Цвірінь меж., выражающее крикъ воробья. Черниг., Полт. г. Словник української мови Грінченка