1. Словник української мови в 11 томах

цвірінь

ЦВІРІ́НЬ, ЦВІРІ́НЬ-ЦВІРІ́НЬ, виг. Звуконаслідування, що означає звук пташиного чи дитячого щебету або цвірінчання цвіркуна.

— Весна прийшла! Тепло знайшла! — Кричать дівчатка й хлопчики.— Цвірінь! Цвірінь! Журбу покинь! — Клопочуться горобчики (Гл., Вибр., 1957, 267);

І, надимаючись, він [цвіркун] почав: Цвірінь, цвірінь! Якби теплий черінь Та гаряче просо, То спав би я й досі! (Мирний, IV, 1955, 303);

Стрибали по пероні горобці.— Цвірінь! Цвірінь! (Нех., Ми живемо.., 1960, 46).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. цвірінь — цвірі́нь вигук незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. цвірінь — ЦВІРІ́НЬ, ЦВІРІ́НЬ-ЦВІРІ́НЬ, виг. Звуконаслідування, що означає звук пташиного чи дитячого щебету або цвірінчання цвіркуна. – Весна прийшла! Тепло знайшла! – Кричать дівчатка й хлопчики. – Цвірінь! Цвірінь! Журбу покинь! – Клопочуться горобчики (Л. Словник української мови у 20 томах
  3. цвірінь — цвірінь-цвірінь, виг. Звуконаслідування, що означає крик горобця. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. цвірінь — Цвірі́нь; цвірі́нь-цвірі́нь, виг. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. цвірінь — Цвірінь меж., выражающее крикъ воробья. Черниг., Полт. г. Словник української мови Грінченка