цвірінькати
ЦВІРІ́НЬКАТИ, аю, аєш, недок.
1. Видавати звуки “цвірінь-цвірінь” (про горобців та деяких інших птахів); щебетати.
Горобці на хаті й по тинах цвірінькали так весело й моторно, мов хотіли сказати, що й вони знають, коли весна (Б. Грінченко);
Дмухне вітрець, – замають ганчірки, Захилитає страхопуд руками. Лякаються, цвірінькають пташки! Іде переполох між горобцями! (А. Кримський);
До вікон Горобчик прибився, цвірінькав: жив! жив!.. (І. Нехода);
Ось, весело цвірінькаючи, хвиляста пролетіло зграйка жвавих красунів щигликів, чижів і коноплянок (О. Копиленко).
2. Видавати характерні тріскотливі звуки (про цвіркунів, коників); сюрчати.
В хаті було тихо: тільки солома тріщала в грубці та цвіркун цвірінькав під полом (М. Коцюбинський);
Під піччю цвірінькав цвіркун (О. Десняк);
// Про подібні звуки, утворювані різними предметами, інструментами.
Ніжно торкаючись, тихо співають медалі, і срібно цвірінькає мідь по червленій емалі (С. Голованівський);
Той [цирульник] усадовив поета на табуретку, і над його вухами довго цвірінькали й щебетали гострі ножиці, знімаючи з шиї та голови буйно відросле волосся й двомісячну бороду (З. Тулуб).
3. перен., розм. Говорити швидко, голосно.
– Кликнемо Христю, Мар'ю, прислуга тут – хай вони послухають; та спитаємо, що вони скажуть, – цвірінькав Проценко (Панас Мирний).
Значення в інших словниках
- цвірінькати — цвірі́нькати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- цвірінькати — (- птахів) ЩЕБЕТАТИ; (- цвіркунів) ЦВІРКАТИ; (в очі) цвікати; цвірінчати, цвірінькотіти, цвірінькотати, п. ф. цвірінь. Словник синонімів Караванського
- цвірінькати — I вицвіркувати, цвіготати, цвірготати, цвірінчати, цвіріньчати, цвіркати, цвіркотати, цвіркотіти, цвірчати, цівікати II див. говорити Словник синонімів Вусика
- цвірінькати — [цв'ір’ін'катие] -айеи Орфоепічний словник української мови
- цвірінькати — -аю, -аєш, недок. 1》 Видавати звуки "цвірінь-цвірінь" (про горобців та деяких інших птахів); щебетати. 2》 Видавати характерні тріскотливі звуки (про цвіркунів, коників); сюрчати. || Про подібні звуки, утворювані різними предметами, інструментами. 3》 перен., розм. Говорити швидко, голосно. Великий тлумачний словник сучасної мови
- цвірінькати — горобці́ цвірі́нькають у голові́ (у макі́трі) кому, чиїй. Хто-небудь легковажний, несерйозний або розумово обмежений. — Тобі, чоловіче, на старість горобці в голові цвірінькають. Де то виднао, де то чувано, аби зернина вміла говорити! (Казки Буковини..). Фразеологічний словник української мови
- цвірінькати — СПІВА́ТИ (про птахів), ВИСПІ́ВУВАТИ підсил., ЩЕБЕТА́ТИ, ВИЩЕБЕ́ЧУВАТИ підсил. розм., ПІ́ЯТИ розм.; ПІ́ТИ розм.; СВИСТІ́ТИ, СВИСТА́ТИ (видавати свист); ЛЯЩА́ТИ, ВИЛЯ́СКУВАТИ підсил. (дуже дзвінко, голосно); ТЬО́ХКАТИ (перев. Словник синонімів української мови
- цвірінькати — Цвірі́нькати, -каю, -каєш, -кає Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- цвірінькати — ЦВІРІ́НЬКАТИ, аю, аєш, недок. 1. Видавати звуки «цвірінь-цвірінь» (про горобців та деяких інших птахів); щебетати. Горобці на хаті й по тинах цвірінькали так весело й моторно, мов хотіли сказати, що й вони знають, коли весна (Гр. Словник української мови в 11 томах
- цвірінькати — Цвірінькати, -каю, -єш гл. Чирикать. Чи є в світі де такії молодці, як ми, славні та веселі горобці? На все вдатні: до любощів, до пісень, цвірінькаєм, жартуючи, увесь день. Гліб. 122. Цвірінька, мов батько голопуцьків. Словник української мови Грінченка