цвітка
ЦВІ́ТКА, и, ж., діал.
Квітка.
І рос небесних краплі впали На цвітку, що вже гнулась вниз (І. Франко);
Кожна цвітка має свій вигляд, красу, запах, душу... (Уляна Кравченко);
Цвітка дрібная Молила неньку, Весну раненьку: – Нене рідная! Вволи ми [мою] волю, Дай мені долю, Щоб я зацвіла (М. Шашкевич);
Пестрі метелики перелітали з цвітки на цвітку та упивалися пахучою росою (Т. Бордуляк).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- цвітка — -и, ж., діал. Квітка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- цвітка — ЦВІ́ТКА, и, ж., діал. Квітка. І рос небесних краплі впали На цвітку, що вже гнулась вниз (Фр., XI, 1952, 440); Кожна цвітка має свій вигляд, красу, запах, душу… (У. Кравч., Вибр., 1958, 287); Цвітка дрібная Молила неньку, Весну раненьку: — Нене рідная!... Словник української мови в 11 томах
- цвітка — Цвітка, -ки ж. = квітка 1. Урвав цвітку таку красну, так любо пахне. Гн. ІІ. 104. Словник української мови Грінченка