цебер
ЦЕ́БЕ́Р, це́бра́, ч.
1. Велика дерев'яна (рідше металева) посудина, що має вигляд зрізаної діжки, яку використовують для різних господарських потреб (для збирання помиїв, годівлі худоби і т. ін.); балія, мийниця.
Дрючок лежав на плечах, великий цебер плавно гойдався, і хлюпали млявими хвилями сірі помиї (М. Коцюбинський);
Готувати вівсяне молоко треба в чистих бідонах або металевих цебрах (з наук. літ.);
Од важких цебрів корови підіймають розкішні голови, здивовано дивляться на дівчину (М. Стельмах);
– Це не весна, коли сонце та вітер сюди-туди – і грязюки як не було. Восени: ложка дощу – цебер болота (В. Логвиненко);
* Образно. І клали небеса байдужий блиск .. на кучері стерні з бездонного цебра (В. Сосюра).
2. Конічна перев. дерев'яна посудина з дужкою, признач. для носіння і зберігання води та іншої рідини; велике відро.
– Кидай, Галю, шити та дрімати Та йди, Галю, цебром воду носи (П. Чубинський);
У Києві на Подолі Козаки гуляють. Як ту воду, цебром-відром Вино розливають (Т. Шевченко);
В найхолодніший ранок Петро ходив купатися, а не мав де, то бодай з цебра обливав себе свіжою водою (Іван Ле).
3. Велика дерев'яна або металева посудина у вигляді конічного або циліндричного відра, якою підіймають воду з колодязя, руду або землю з шахт і т. ін.
Панько останній ускочив у дерев'яний великий цебер до чотирьох товаришів і гукнув машиністу: – Пускай! (Б. Грінченко);
Колодязь був глибоченький, я грюкнув цебром, пускаючи його до води (Л. Первомайський);
Для розчистки криниці було створено кваліфіковану бригаду. Три дні великим цебром витягали з колодязя каміння, цеглу, глину, заліззя (Ю. Мельничук);
А воду тягає він [осел] так. Підпряжуть його до дишла. Ходить він у дишлі, крутить барабан. На барабан накручується кодола, а до кінця кодоли прив'язаний цебер, ціла бочка! (І. Сенченко);
// Посуд, який використовується на будівництві, в металургійній промисловості і т. ін.
– Він [фабрикант] ніколи не підніс жодного цебра з розтопленим залізом так, як ви носите цілими роками, і – має мільйони... (Мирослав Ірчан).
Значення в інших словниках
- цебер — це́бе́р іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- цебер — (великий) балія, шаплик, велике відро, з. шерітвас; (на посуд) мийниця, (на помиї) помийниця, (у лазні) ряжа, ряжка; ФР. відро <н. дощ лиє, як з цебра>; цебро, цебрик; п! КАДІБ. Словник синонімів Караванського
- цебер — див. відро Словник синонімів Вусика
- цебер — цебра, ч. 1》 Велика дерев'яна (рідше металева) посудина, що має вигляд зрізаної діжки, яку використовують для різних господарських потреб (для збирання помиїв, годівлі худоби і т. ін.). 2》 Конічна, перев. дерев'яна, посудина з дужкою, признач. Великий тлумачний словник сучасної мови
- цебер — ВІДРО́ (металева або дерев'яна посудина конічної чи циліндричної форми, з дужкою для носіння й зберігання води та іншої рідини), КОНО́ВКА (КОНІ́ВКА рідше), ШАПЛИ́К, ЦЕБЕ́РКА, ЦЕБЕ́РКО, ЦЕБРИ́ЦЯ фольк., КО́НВА (КІ́НВА) діал., КИ́БЕЛЬ діал., ПУ́ТНЯ діал. Словник синонімів української мови
- цебер — Це́бе́р, це́бра́, в -брі́; цебри́, -брі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- цебер — ЦЕ́БЕ́Р, це́бра́, ч. 1. Велика дерев’яна (рідше металева) посудина, що має вигляд зрізаної діжки, яку використовують для різних господарських потреб (для збирання помиїв, годівлі худоби і т. ін.). Словник української мови в 11 томах
- цебер — Цебер, -бра м. Большое ведро, (бадья). У Київі на Подолі козаки гуляють: як ту воду, відром-цебром вино розливають. Шевч. 368. В-осени ложка води, а цебер болота. Ном. № 612. Там ходила Галечка, Галечка, цебром воду носила, носила. Мет. 297. Словник української мови Грінченка