1. Словник синонімів української мови

цебер

ВІДРО́ (металева або дерев'яна посудина конічної чи циліндричної форми, з дужкою для носіння й зберігання води та іншої рідини), КОНО́ВКА (КОНІ́ВКА рідше), ШАПЛИ́К, ЦЕБЕ́РКА, ЦЕБЕ́РКО, ЦЕБРИ́ЦЯ фольк., КО́НВА (КІ́НВА) діал., КИ́БЕЛЬ діал., ПУ́ТНЯ діал.; ЦЕ́БЕ́Р, ЦЕБРО́ (перев. дерев'яне, більшого розміру); БАДДЯ́ рідше (велике). Несе було на гору відра стара, убога жінка (Марко Вовчок); Він підійшов до коновки, набрав води і почав пити (П. Колесник); Чоловіки, правда, зосталися... бо зосталось ще трохи у шаплику горілки (Панас Мирний); Назустріч — баба з порожніми цеберками (П. Панч); Добуто й цеберко "оковитої" (Ю. Смолич); Іди, іди, дощику,.. цебром, відром, цебрицею над всякою пашницею (пісня); Ти верталася додому Від райдужного джерела І на коромислі тугому Дві кінви золоті несла (М. Рильський); Сам з порожнім киблем вертає до штольні (І. Франко); Піду я по воду, витягну путню з криниці (І. Муратов); Тут поставили цебер з водою (А. Хорунжий); До нього (ставка) було далеченько, і тому кожне цебро несли по двоє (О. Донченко); Тягне він (хлопець) здорову, важку баддю, повну води, а в очах аж позеленіє від великої натуги (М. Коцюбинський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. цебер — це́бе́р іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. цебер — (великий) балія, шаплик, велике відро, з. шерітвас; (на посуд) мийниця, (на помиї) помийниця, (у лазні) ряжа, ряжка; ФР. відро <н. дощ лиє, як з цебра>; цебро, цебрик; п! КАДІБ. Словник синонімів Караванського
  3. цебер — див. відро Словник синонімів Вусика
  4. цебер — ЦЕ́БЕ́Р, це́бра́, ч. 1. Велика дерев'яна (рідше металева) посудина, що має вигляд зрізаної діжки, яку використовують для різних господарських потреб (для збирання помиїв, годівлі худоби і т. ін.); балія, мийниця. Словник української мови у 20 томах
  5. цебер — цебра, ч. 1》 Велика дерев'яна (рідше металева) посудина, що має вигляд зрізаної діжки, яку використовують для різних господарських потреб (для збирання помиїв, годівлі худоби і т. ін.). 2》 Конічна, перев. дерев'яна, посудина з дужкою, признач. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. цебер — Це́бе́р, це́бра́, в -брі́; цебри́, -брі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. цебер — ЦЕ́БЕ́Р, це́бра́, ч. 1. Велика дерев’яна (рідше металева) посудина, що має вигляд зрізаної діжки, яку використовують для різних господарських потреб (для збирання помиїв, годівлі худоби і т. ін.). Словник української мови в 11 томах
  8. цебер — Цебер, -бра м. Большое ведро, (бадья). У Київі на Подолі козаки гуляють: як ту воду, відром-цебром вино розливають. Шевч. 368. В-осени ложка води, а цебер болота. Ном. № 612. Там ходила Галечка, Галечка, цебром воду носила, носила. Мет. 297. Словник української мови Грінченка