цегла

ЦЕ́ГЛА, и, ж.

1. збірн. Будівельне штучне каміння у вигляді прямокутних брусків з глини (перев. випаленої).

До гуральні під'їздили підводи і від'їздили повні заліза, цегли, обсмалених балок (М. Коцюбинський);

З станції прибули дошки, цегла, пісок (Ю. Смолич);

Зіжмакавши рушник, гість повагом витирав ним своє міцне, вилицювате, ніби з цегли, опалене обличчя (О. Гончар);

Софієвський собор, Києво-Печерська лавра і Золоті ворота були збудовані з овруцьких кварцитів і плінфи – стародавньої цегли (із журн.);

* У порівн. Здалося, що вона його бачить. Сховав червоне, як цегла, обличчя в руки – і ні мур – мур... За хвильку почув плескіт: паночка купалася (Д. Бузько).

2. рідко. Те саме, що цегли́на 1.

І кожна цегла, статуя, колона, мережечка, різьба і малювання незримими устами промовляє: – Мене створив єгипетський народ (Леся Українка);

Сів [Русин] посеред болота і почав руками й ногами місити пекельну багнюку, ліпити з неї вальки та цегли та укладати в купи (І. Франко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. цегла — зб., (бита) цегелля; од. зб. цеглина; цеглиння. Словник синонімів Караванського
  2. цегла — це́гла іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. цегла — це́гла: ◊ це́гла на голову впа́ла ірон. про того, чиї слова і вчинки невмотивовані, непередбачувані (ср, ст): Що тобі, Альойзи? Цегла на голову впала? Я тебе вже здалека бачив. По́що мені втікати? Не знаю, чого ти хочеш від мене? (Нижанківський) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  4. цегла — -и, ж. 1》 збірн. Будівельне штучне каміння у вигляді прямокутних брусків з глини (перев. випаленої). Цегла-сирець — будівельний матеріал із невипаленої глини. 2》 рідко. Те саме, що цеглина 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. цегла — ЦЕ́ГЛА збірн., ЦЕГЛИ́ННЯ розм., ЦЕГЛИ́НА діал.; ПЛІ́НФА (у старовинних будівлях). Де стояв панський маєток, жовтіють купи битої цегли (В. Словник синонімів української мови
  6. цегла — Це́гла, -ли, -лі Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. цегла — ЦЕ́ГЛА, и, ж. 1. збірн. Будівельне штучне каміння у вигляді прямокутних брусків з глини (перев. випаленої). До гуральні під’їздили підводи і від’їздили повні заліза, цегли, обсмалених балок (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  8. цегла — Штучний камінь, виконаний з глини. У стародавні часи використовувався висушений на сонці, т. зв. сирець. Згодом Ц. отримували обпаленням, у будівництві за конструктивними якостями розрізняються: звичайна, силікатна, полегшена, легка, вогнетривка... Архітектура і монументальне мистецтво
  9. цегла — Цегла, -ли ж. Кирпичъ. А зась, мурий нехрещений! Цеглу їж, а не хліб печений. Ном. № 13695. Словник української мови Грінченка