цегла

ЦЕ́ГЛА, и, ж.

1. збірн. Будівельне штучне каміння у вигляді прямокутних брусків з глини (перев. випаленої).

До гуральні під’їздили підводи і від’їздили повні заліза, цегли, обсмалених балок (Коцюб., II, 1955, 94);

З станції прибули дошки, цегла, пісок (Смолич, III, 1959, 503);

Зіжмакавши рушник, гість повагом витирав ним своє міцне, вилицювате, ніби з цегли, опалене обличчя (Гончар, Таврія, 1952, 40).

▲ Це́гла-сире́ць — будівельний матеріал з невипаленої глини.

Стіни пташників будують цегляно-засипні, з черепашнику або з цегли-сирцю (Колг. енц., II, 1956, 370).

2. рідко. Те саме, що цегли́на 1.

І кожна цегла, статуя, колона, мережечка, різьба і малювання незримими устами промовляє: — Мене створив єгипетський народ (Л. Укр., І, 1951, 253);

Сів [Русин] посеред болота і почав руками й ногами місити пекельну багнюку, ліпити з неї вальки та цегли та укладати в купи (Фр., II, 1950, 122);

*Образно. У вільному співжитті і співробітництві пролетарських сил всіх країн і всіх націй закладатимуться перші цегли в підвалини мистецтва праці (Еллан, II, 1958, 61).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. цегла — зб., (бита) цегелля; од. зб. цеглина; цеглиння. Словник синонімів Караванського
  2. цегла — це́гла іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. цегла — ЦЕ́ГЛА, и, ж. 1. збірн. Будівельне штучне каміння у вигляді прямокутних брусків з глини (перев. випаленої). До гуральні під'їздили підводи і від'їздили повні заліза, цегли, обсмалених балок (М. Коцюбинський); З станції прибули дошки, цегла, пісок (Ю. Словник української мови у 20 томах
  4. цегла — це́гла: ◊ це́гла на голову впа́ла ірон. про того, чиї слова і вчинки невмотивовані, непередбачувані (ср, ст): Що тобі, Альойзи? Цегла на голову впала? Я тебе вже здалека бачив. По́що мені втікати? Не знаю, чого ти хочеш від мене? (Нижанківський) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. цегла — -и, ж. 1》 збірн. Будівельне штучне каміння у вигляді прямокутних брусків з глини (перев. випаленої). Цегла-сирець — будівельний матеріал із невипаленої глини. 2》 рідко. Те саме, що цеглина 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. цегла — ЦЕ́ГЛА збірн., ЦЕГЛИ́ННЯ розм., ЦЕГЛИ́НА діал.; ПЛІ́НФА (у старовинних будівлях). Де стояв панський маєток, жовтіють купи битої цегли (В. Словник синонімів української мови
  7. цегла — Це́гла, -ли, -лі Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. цегла — Штучний камінь, виконаний з глини. У стародавні часи використовувався висушений на сонці, т. зв. сирець. Згодом Ц. отримували обпаленням, у будівництві за конструктивними якостями розрізняються: звичайна, силікатна, полегшена, легка, вогнетривка... Архітектура і монументальне мистецтво
  9. цегла — Цегла, -ли ж. Кирпичъ. А зась, мурий нехрещений! Цеглу їж, а не хліб печений. Ном. № 13695. Словник української мови Грінченка