церера
ЦЕРЕ́РА, и, ж.
1. У римський міфології – богиня хліборобства та родючості.
Інші боги контролювали досить вузькі ділянки реального життя. Так, зерно, посіяне у землю, опікав Сатурн, колос, що виріс, – Церера (з наук.-попул. літ.).
2. Одна з малих планет.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- Церера — Богиня родючости, див. цібела Словник чужослів Павло Штепа
- церера — -и, ж. 1》 У давньоримській міфології – богиня землеробства. 2》 Одна з малих планет. Великий тлумачний словник сучасної мови
- церера — цере́ра [лат. Ceres (Cereris)] 1. У давньоримській міфології богиня землеробства. 2. Одна з малих планет. Словник іншомовних слів Мельничука
- Церера — Цере́ра, -ри (римська богиня) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)