цибатий

ЦИБА́ТИЙ, а, е, розм.

З довгими тонкими ногами.

П'ята була Домаха Карлючківна .. Зростом собі невеличка: хоч у яку хату ввійде, то головою стелі достане; суха та цибата (Г. Квітка-Основ'яненко);

Цибатий Невкипілий, на цілу голову в натовпі вищий за всіх, кумедно, як чорногуз, хитав головою (А. Головко);

До цеху нагодився начальник депо Васильченко. Він був такий же тонкий і цибатий, мов жердина (О. Гуреїв);

// Довгоногий (про птахів).

Менший [брат] тихесенько Галю заспокоює, і Галя собі заспокоюється, ще часом і пісеньку заспіва про журавля, “що цибатий журавель, він до млина їздив, дивне диво бачив” (Марко Вовчок);

Півень такий у дворі ходив.Ґалаґан, куряча порода, цибатий і шия гола (О. Донченко);

// Довгий, тонкий (про ноги).

Він ішов так швидко, як тільки міг, прогонисто викидав уперед то одну, то другу ногу, ноги мав цибаті, аж он які (П. Загребельний);

На гнідій шкапині показався чудернацький вершник: без сідла, з мотузяною оброттю, сам довгий, з високо піднесеною головою, з цибатими, ледве не до землі ногами. Це був старий Канушевич (Г. Коцюба);

// На високих тонких ніжках (про предмети).

Попід вікнами та з другого боку залу попід дверима на високих цибатих триногах – кіноапарати, які то в один бік своїм темним оком повернуться, то в другий (П. Тичина).