цигани

ЦИГА́НИ, а́н, мн. (одн. ци́ган, а, ч.; цига́нка, и, ж.).

Народність індійського походження, що живе невеликими групами майже в усіх країнах світу; особи, які належать до цієї народності.

Коло одного шатра горить багаття, висить казанок, а коло вогню сидить циганка в червоній хустці на голові (І. Нечуй-Левицький);

Чорні тіні од чорних циган хитались по стінах, в хаті здавалось людно, як на базарі (М. Коцюбинський);

Сидить циган в яскравому оточенні мідяного посуду. Циган як циган: смаглявий, аж чорний, верткий і меткий, він рекламує свій товар, аж вухам боляче (Ю. Яновський);

Еней наш роздоброхотався, Ігрища вздумав завести, І п'яний зараз розкричався, Щоб перебійців привести. У вікон школярі співали, Халяндри циганки скакали, Іграли в кобзи і сліпці (І. Котляревський);

[Олена:] Наталя казала, що одягнеться за циганку та ворожити всім буде (С. Васильченко);

* Образно. В золотій смушевій шапці Циган-вечір сходив з гір, Ніс він ніченьці-циганці З срібла кований набір (О. Олесь);

Здається, нечутним кроком блукає там, між голих яблунь, смаглява циганка-осінь (О. Донченко);

* У порівн. Пустиня циганом чорніла: Де город був або село – І головня уже не тліла, І попіл вітром рознесло (Т. Шевченко);

* Образно. * У порівн. – Почекайте, я забула парасольку, на тім пастовні засмалишся, як циганка (Леся Українка);

* Образно. * У порівн. Данькові сказала [мати], що піде ночувати до знайомих, а насправді подалася на вокзал, там і перекуняла ніч на кулаці серед юрмища пасажирів, що по тижню вже, як цигани, кублились тут, чекаючи перепусток на поїзди (О. Гончар);

* Образно. * У порівн. З-за коней підводяться сухий, чорний, мов циган, Варчук і широкоплечий, оторочений волохатим колесом волосся Ларіон Денисенко (М. Стельмах);

// Трупа, хор, що складається з осіб цієї народності.

Цигани-музики, співаючи, весело видзвонювали в порожні пляшки (Олесь Досвітній).

◇ Носи́тися / розноси́тися як (мов, ні́би і т. ін.) [ду́рень] із сту́пою ([ци́ган, ста́рець] з пи́саною то́рбою) див. носи́тися;

(1) Як (мов, ні́би і т. ін.) ци́ган копі́йки, зі сл. не хоті́ти, ірон. – уживається як категоричне заперечення змісту зазначеного слова; дуже (хотіти).

– Я бачу по всьому, що ви, Олексію Федоровичу, не хочете слави як циган копійки (з газ.);

(2) Як (мов, ні́би і т. ін.) ци́ган (кіт, кі́шка) до са́ла (на са́ло, до сальця́) зі сл. ласий, охочий і т. ін. – дуже, надзвичайно.

Всяк ласий до казок, як кішка до сальця (М. Костомаров);

– Чи ти бачив таких панів, щоб їм гроші були не милі?.. Вони, сії пани, на гроші такі ласі, як циган на сало, братіку [братику]! Їм до віку, до суду буде мало! (Марко Вовчок);

(3) Як (мов, ні́би і т. ін.) ци́ган со́нцем (ре́шетом) зі сл. крутити, вертіти – дуже сильно або вправно.

– Голоштанько Мірошниченко вже крутить селом як циган сонцем (М. Стельмах);

– Та хто це вас отак маринує?.. – Не знаю, – відповів я заступнику, – хто там крутить мною, немов циган сонцем (В. Логвиненко);

– Течія тут крутить як циган решетом, – озвався дід Коваль (С. Голованівський);

(4) Як (мов, ні́би і т. ін.) ци́ган у ві́вцях, зі сл. розбира́тися, ірон. – уживається як категоричне заперечення змісту зазначеного слова; зовсім не (розбиратися).

Хоч Михайло Іванович і бачив на своєму віку чимало людей, та вмів у них розбиратися як циган у вівцях (із журн.).