цилюрик
ЦИЛЮ́РИК, а, ч., заст.
Цирульник.
Як оглядів цилюрик Марусю, та аж зацмокав. Став її розпитувати, де саме і як у неї болить? (Г. Квітка-Основ'яненко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- цилюрик — цилю́рик іменник чоловічого роду, істота розм., рідко Орфографічний словник української мови
- цилюрик — -а, ч., заст. Цирульник. Великий тлумачний словник сучасної мови
- цилюрик — ПЕРУКА́Р (майстер, який підстригає, завиває, фарбує і т. ін. волосся, голить чоловіків), СТРИЖІ́Й заст., жарт., ФРИЗЕ́Р діал.; ГОЛЯ́Р заст., ГОЛІ́Й заст., КАУФЕ́Р (КУАФЕР) заст. (майстер, який голив та підстригав чоловіків); ЦИРУ́ЛЬНИК заст. Словник синонімів української мови
- цилюрик — ЦИЛЮ́РИК, а, ч., заст. Цирульник. Як оглядів цилюрик Марусю, та аж зацмокав. Став її розпитувати, де саме і як у неї болить? (Кв.-Осн., II, 1956, 83). Словник української мови в 11 томах
- цилюрик — Цилю́рик, -ка м. Цырюльникъ. Федьк. Словник української мови Грінченка