1. Орфографічний словник української мови

цилюрик

цилю́рик

іменник чоловічого роду, істота

розм., рідко

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. цилюрик — ЦИЛЮ́РИК, а, ч., заст. Цирульник. Як оглядів цилюрик Марусю, та аж зацмокав. Став її розпитувати, де саме і як у неї болить? (Г. Квітка-Основ'яненко). Словник української мови у 20 томах
  2. цилюрик — -а, ч., заст. Цирульник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. цилюрик — ПЕРУКА́Р (майстер, який підстригає, завиває, фарбує і т. ін. волосся, голить чоловіків), СТРИЖІ́Й заст., жарт., ФРИЗЕ́Р діал.; ГОЛЯ́Р заст., ГОЛІ́Й заст., КАУФЕ́Р (КУАФЕР) заст. (майстер, який голив та підстригав чоловіків); ЦИРУ́ЛЬНИК заст. Словник синонімів української мови
  4. цилюрик — ЦИЛЮ́РИК, а, ч., заст. Цирульник. Як оглядів цилюрик Марусю, та аж зацмокав. Став її розпитувати, де саме і як у неї болить? (Кв.-Осн., II, 1956, 83). Словник української мови в 11 томах
  5. цилюрик — Цилю́рик, -ка м. Цырюльникъ. Федьк. Словник української мови Грінченка