цокотливий
ЦОКОТЛИ́ВИЙ, а, е.
1. Короткий, уривчастий (про звуки).
Часто, настроюючи приймач, чув [Володька] якісь дивні цокотливі звуки. Наче хтось на особливій машинці не то цокотів, не то вищав (М. Трублаїні);
Почулися чиїсь легкі, цокотливі кроки (В. Кучер).
2. Який видає короткі, дзвінкі, уривчасті звуки (про птахів, комах і т. ін.).
Одмахнувшись рукою від дотепів осавула, як від цокотливої мухи, він сказав: – Я Демид Півторакожуха, і чхати мені на канцлера, султана та цісаря... (Н. Рибак).
3. розм. Схильний цокотати (у 3 знач.); який цокотить (про людину).
– Та не я буду, коли не стану трактористкою, – вихопилась з дівочого гурту цокотлива Стефанія, дочка Семена Новака (І. Цюпа);
Цікава дівчинка... Жвава, цокотлива (М. Чабанівський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- цокотливий — див. балакучий Словник синонімів Вусика
- цокотливий — цокотли́вий прикметник Орфографічний словник української мови
- цокотливий — -а, -е. 1》 Короткий, уривчастий (про звуки). 2》 Який видає короткі, дзвінкі, уривчасті звуки (про птахів, комах і т. ін.). 3》 розм. Схильний цокотати (у 3 знач.); який цокотить (про людину). Великий тлумачний словник сучасної мови
- цокотливий — БАЛАКУ́ЧИЙ (який любить поговорити взагалі або багато говорить у цей момент), БАЛАКЛИ́ВИЙ, ГОВІРКИ́Й, ГОВІРЛИ́ВИЙ, ЯЗИКА́ТИЙ розм., ПАЩЕКУВА́ТИЙ розм. ПРОСТОРІ́КУВАТИЙ розм. рідше; ГОМІНКИ́Й, ГОМІНЛИ́ВИЙ, ЛЕПЕТЛИ́ВИЙ розм. Словник синонімів української мови
- цокотливий — ЦОКОТЛИ́ВИЙ, а, е. 1. Короткий, уривчастий (про звуки). Часто, настроюючи приймач, чув [Володька] якісь дивні цокотливі звуки. Наче хтось на особливій машинці не то цокотів, не то вищав (Трубл. Словник української мови в 11 томах