цокіт
ЦО́КІТ, коту, ч.
Дія за знач. цо́кати¹, цокота́ти, цокоті́ти і звуки, утворювані цією дією.
І регіт, і вигуки, і скоромні вигадки, і дзенькіт склянок, і цокіт ножів- все змішалось у галас безладний та дикий (М. Старицький);
Задзвонив другий сигнал. Цокіт молотка швидко віддалявся на кінець потягу [потяга] (І. Микитенко);
Близько зацокотів кулемет. – Бачте! – немов зрадів цьому цокотові генерал. – От і маєш! От і догрались! (С. Скляренко);
Їй здавалося, що вже кличе далекий гудок паровоза, долинає цокіт коліс (С. Журахович);
Оксень, почувши цокіт брички, присів у житі, щоб сховатися від сторонніх очей (І. Цюпа);
Мовчанку ночі тепер порушував нестримний цокіт козачих підків об камінну стежку (Іван Ле);
Годинник на лівій руці .. надміру голосним цокотом порушував спокій (В. Козаченко).
Значення в інших словниках
- цокіт — Клацання, брязкіт; (годинника) цокання; (зубів) стук; (язиками) П. базікання; цокотання, цокотня. Словник синонімів Караванського
- цокіт — див. звучання Словник синонімів Вусика
- цокіт — [цок'іт] -коту, м. (на) -кот'і Орфоепічний словник української мови
- цокіт — цо́кіт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- цокіт — -коту, ч. Дія за знач. цокати I, цокотати, цокотіти і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
- цокіт — Цо́кіт, -коту, в -коті Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- цокіт — ЦО́КІТ, коту, ч. Дія за знач. цо́кати¹, цокота́ти, цокоті́ти і звуки, утворювані цією дією. І регіт, і вигуки, і скоромні вигадки, і дзенькіт склянок, і цокіт ножів— все змішалось у галас безладний та дикий (Стар., Облога.. Словник української мови в 11 томах