цокіт
ЦО́КІТ, коту, ч. Дія за знач. цо́кати¹, цокота́ти, цокоті́ти і звуки, утворювані цією дією.
І регіт, і вигуки, і скоромні вигадки, і дзенькіт склянок, і цокіт ножів— все змішалось у галас безладний та дикий (Стар., Облога.., 1961, 24);
Задзвонив другий сигнал. Цокіт молотка швидко віддалявся на кінець потягу [потяга] (Мик., Повісті.., 1956, 105);
Близько зацокотів кулемет.— Бачте! — немов зрадів цьому цокотові генерал. — От і маєш! От і догрались! (Скл., Шлях.., 1949, 78);
Їй здавалося, що вже кличе далекий гудок паровоза, долинає цокіт коліс (Жур., Дата, 1961, 57);
Оксень, почувши цокіт брички, присів у житі, щоб сховатися від сторонніх очей (Цюпа, Назустріч.., 1958, 350);
Мовчанку ночі тепер порушував нестримний цокіт козачих підків об камінну стежку (Ле, Україна, 1940, 116);
Годинник на лівій руці.. надміру голосним цокотом порушував спокій (Коз., Серце матері, 1947, 9).
Значення в інших словниках
- цокіт — Клацання, брязкіт; (годинника) цокання; (зубів) стук; (язиками) П. базікання; цокотання, цокотня. Словник синонімів Караванського
- цокіт — див. звучання Словник синонімів Вусика
- цокіт — [цок'іт] -коту, м. (на) -кот'і Орфоепічний словник української мови
- цокіт — цо́кіт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- цокіт — ЦО́КІТ, коту, ч. Дія за знач. цо́кати¹, цокота́ти, цокоті́ти і звуки, утворювані цією дією. І регіт, і вигуки, і скоромні вигадки, і дзенькіт склянок, і цокіт ножів- все змішалось у галас безладний та дикий (М. Старицький); Задзвонив другий сигнал. Словник української мови у 20 томах
- цокіт — -коту, ч. Дія за знач. цокати I, цокотати, цокотіти і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
- цокіт — Цо́кіт, -коту, в -коті Правописний словник Голоскевича (1929 р.)