цукровий

ЦУКРО́ВИЙ, а, е.

1. Прикм. до цу́кор 1; який є цукром.

– Не здивують, коли я їм дам по шклянці чаю та сяку-таку закуску. А вже там тих цукрових пірамід, тих вин шампанських... то за це нехай вибачать (І. Нечуй-Левицький);

// Вигот. з цукру, на цукрі, з цукром.

Запаморочливо пахтіли перелиті цукровим сиропом вареники – білі-білі (із журн.);

– Це коньяк найкращої марки, і його мали використати для цукрової глазурі на .. торти (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека);

Доярки лишають облуплені яєчка, пиріжки, недопиті пляшки молока і накидаються на свіжу пошту, мов ранні бджоли на цукрову підкормку (І. Волошин);

// Стос. до виготовлення цукру й одержання сировини для нього.

Цукрова промисловість може бути прикладом галузей, що в своєму розміщенні орієнтуються на сировину (з навч. літ.);

– Самий справжній торф! Коли збудуєте чи прикупите собі цукровий завод, – кращого палива не треба (М. Стельмах).

2. Який містить у собі цукор, багатий на цукор (про рослини); цукристий.

Вийняла [баба Зінька] з пазухи в хусточці незвичайно здорового цукрового гороху, щоб нібито похвалитись, і дала матушці на насіння (І. Нечуй-Левицький);

// Який використовують для одержання цукру (у 1 знач.).

– Куштуйте, – простяг він Сахно черпака, – це якраз розчин для зрошування ґрунту під цукрові буряки (Ю. Смолич);

Обабіч асфальтованого шляху буйно зеленіли .. плантації бананів, цукрової тростини (В. Минко).

3. перен., рідко. Такий, як цукор (у 1 знач.), подібний до цукру (смаком, кольором і т. ін.).

Мати поклала в заробітчанську торбу житню хлібину, шматок позиченого сала, пару головок часнику, грудку цукрової солі... (М. Стельмах).