цікавий

ЦІКА́ВИЙ, а, е.

1. Який привертає увагу, викликає інтерес.

[Влас:] Завжди обминав і ніколи навіть і не балакав з нею, а тепер посватав. Цікавий буде шлюб!.. (М. Кропивницький);

Виїздили ми зранку на машині, оглядали всі цікаві місця, звичайно, здебільшого – церкви (Ю. Яновський);

Брянський звичним оком професіонала одразу визначав, куди влучили міни: – Ця розірвалася на бруствері... Ця вдарила в стінку... Цікаве влучання... А та лягла на саме дно... Порядок! – І, звертаючись до своїх офіцерів, він продовжував: – У цьому бою я зробив дуже цікаві спостереження (О. Гончар);

Петрик був цілком задоволений, у нього ще ніколи в житті не було стільки цікавих іграшок (Л. Дмитерко);

// Те саме, що захо́плюючий.

Не раз аматори козацької минувшини підходили до діда Андрія, сподіваючися збагатити свої знання історії яким цікавим оповіданням (Г. Хоткевич);

// у знач. ім. ціка́ве, вого, с. Те, що викликає інтерес.

[Василь:] Постій-бо ще, побалакаємо. [Лукія:] Цікавого нічого не скажеш, а нецікаве й дома обридло! (М. Кропивницький);

На шахті було багато цікавого: чудові механізми, просторий рудний двір, лампи денного світла і ще багато чого могло вразити кожного (Д. Ткач).

2. Красивий, привабливий, гарний.

Показувала вона мені портрет Ади Негрі, – цікаве лице і великі чорні очі (Леся Українка);

Цікавий, трохи сутулий, як більшість юнаків у тому віці, по-пролетарськи одягнений хлопець, що аж трусився, побачивши нову книгу, не міг не звернути на себе уваги (Ірина Вільде).

3. Який виявляє цікавість, відзначається цікавістю; допитливий.

Цікава дуже ти [Бджола], нічого не минеш, Усяку квіточку перебереш (Л. Глібов);

Дідові не дуже хотілось балакать, а Панькові приспіла охота доконечне розпитать його од цікавості, бо він був цікавий зроду (І. Нечуй-Левицький);

[Наталя:] Яка ти цікава, Івго! [Івга:] Коли ж хочеться знати!.. Як почую, що сталося щось, то так хочеться довідатись, – аж шкура труситься – (Б. Грінченко);

* Образно. Щедре цікаве сонце визирає з-за пожовклих кленів і б'є розгонисто у високі вікна (Ю. Бедзик);

// Жадібний до знання.

Йосип – цікавий хлопець, талановитий; зразу далася йому грамота, зразу він не тілько второпав її, а ще й полюбив (Панас Мирний);

// у знач. ім. ціка́вий, вого, ч.; ціка́ва, вої, ж. Людина, що відзначається допитливістю, цікавістю.

Цікавий, Мовчуна зустрівши раз, спитав: – Від чого голосний так дзвін той на дзвіниці? (П. Гулак-Артемовський);

Відбувалася репетиція. Дверей до зали ніхто не зачиняв, у ньому сиділо багато цікавих (В. Минко);

Цікаві крізь щілини паркана дивились, як копають котлован для нового вокзалу (І. Муратов);

// Який виражає цікавість, допитливість (про очі, погляд і т. ін.).

На галяву вискакує з гущини сарна і, зачарована чудовим концертом, зупиняється, витяга цікаву мордочку до кривавої смуги обрію, що червоніє на узліссі поміж деревами, і слуха (М. Коцюбинський);

Він, зненацька озирнувшись, побачив такий запитливий та цікавий погляд з тих великих очей на його втуплений, що аж здивувався (Б. Грінченко);

Його трохи гостре обличчя, маленькі колючі й дуже цікаві очі чимось нагадували Кардашеві дідів (С. Журахович);

// у знач. пред. перев. з інфін. Виявляти інтерес; цікавитися.

І я цікавий, що з того вийде, до чого може допровадити чоловіка самота (О. Кобилянська);

І боюся так, що мене аж пропасниця трясе, і цікава я знати, чи то Грегора впіймали, чи кого іншого (І. Нечуй-Левицький);

Мої товариші збилися в дверях коло виходу, цікаві бачити живих людей, не зодягнених у солдатську уніформу (П. Колесник).

4. розм. Жвавий, меткий, спритний.

Якая ж то порадонька, Цікавая принадонька, Що вміє плакать і співать, І жартувать, і потішать? (Л. Глібов);

Чи ж я тобі не казала, Не бери ж ти мене, Бо я роду цікавого, Не навчиш ти мене (П. Чубинський);

Куди він усе поспішається? .. Я хотіла як-небудь розмову на се навернути; вона мовчала, слухаючи мої ті підходи цікаві (Марко Вовчок);

Цікавий, як циган до бджіл (Номис).

(1) Ціка́вий до всього́ (на все) – який виявляє зацікавленість у всьому, цікавиться всім.

Пригадався Артем – малим хлопцем. Отакий і ріс при батькові – завзятий, цікавий до всього (А. Головко);

Люди вийшли дивитися, як її [Варку] селом везли, – звісно вже, які цікаві вони й на добре й на лихе, й на миле й на страшне (Марко Вовчок);

Допитливий, вразливий і цікавий на все, Тарас не вдовольнявся забавками своїх ровесників (П. Колесник).

◇ (2) Ціка́вий на язи́к – який уміє влучно, майстерно і дотепно висловлювати думки.

– Кого ж би то попросити в свати? – спитав Балабуха. – Бери, сину, дядька .. та прихопи ще на пристяжку й тітку. Тітка цікава на язик, та й дядько добрий торохтій: щось таки та виторохтять (І. Нечуй-Левицький).