чадний

ЧАДНИ́Й, а́, е́.

1. Прикм. до чад 1.

Чадний дух сірки, лою, овечого поту стояв у приміщенні (О. Гончар);

// Який виділяє, утворює чад.

А другий танк, немов шматок комети, поніс чадний вогонь аж у небо [..] (М. Стельмах);

Надворі шумів вітер, а в убогій хаті було тихо. Замість стола коло стіни старенька скриня; на їй [ній], закурена і чадна, помалу блимала бляшана лампочка (С. Васильченко);

День і ніч повз ваш будинок котиться залізна орда ревучих, виючих, чадних машин (П. Загребельний);

У хаті стояв їдкий дух від розпарених кожухів, чадної махорки (В. Кучер);

По залі плив чадний, сизуватий дим (В. Собко);

// Який містить у собі чад, наповнений чадом.

За білою запоною – там десь – блимали вогниками села, скрипіли в чадних брудних хатах колиски, пищали діти (М. Рильський);

Довкола будинку купчились люди. Вони сновигали в чадному мороці.., мов тіні мучеників, що зійшлися на вселенське пожарище (Ю. Бедзик);

[..] В один такий час, коли в тій країні стояла чадна тьма [..] Назад зустрічався з Впередом (В. Винниченко);

* Образно. Він підходив до обгорілих снопів, що лежали скрізь по подвір'ю й димились, перевертав їх, оглядав. Ось лежить його праця, його кривавиця, його надія; чорна, мокра, чадна... (М. Коцюбинський);

// Покритий кіптявою.

Увечері буря [бомбардування] стихла й люди злазилися до своїх розтріпаних або й розтрощених хат, злазилися під вцілілі дахи або на чадні руїни [..] (І. Багряний);

Інша жінка, синьоока й красива, сиділа в низькому кріслі. Перед нею стояв журнальний столик, на якому була чадна чашечка кави (Г. Колісник).

2. перен. Який паморочить свідомість, збуджує, п'янить людину.

В людей спадає з очей полуда і прокидаються ті здорові думки, які дрімали в голові чадної весни та млосного літа (С. Васильченко);

А дні летіли шалено вперед. Промчали чадні, суворі, в жорстоких героїчних боях перші сім днів війни (Є. Кротевич);

// Власт. людині, що вчаділа, перебуває в чаду (у 3 знач.).

Вкриває світ мла сіра... У темряві отій спов'є й тебе чадна зневіра (Уляна Кравченко).