чадний

ДИ́МНИЙ (який димить; сповнений диму), КУРНИ́Й, ЧАДНИ́Й. Навколо вогнищ димних вояки Од вітру трусяться і чистять зброю (В. Мисик); В ранки погожі і в сутінки пізні З димної кузні клекіт гуля (А. Малишко); Теплі й запашні воскові свічі, зв'язані шворкою в товстий пучок, горіли курним факелом (О. Ільченко); Мовчазні й зажурені, Антон і Катерина довго сиділи у своїй курній хаті (С. Чорнобривець); День і ніч повз наш будинок котиться залізна орда ревучих, виючих, чадних машин (П. Загребельний); Скрипіли в чадних брудних хатах колиски, пищали діти (М. Рильський).

П'ЯНКИ́Й (про запахи, рослини і т. ін. — який викликає стан, схожий на сп'яніння), ХМІЛЬНИ́Й, П'ЯНЛИ́ВИЙ, П'ЯНЮ́ЧИЙ, П'Я́НИЙ, ЗАДУ́РЛИВИЙ, МЛО́СНИЙ, ЧАДНИ́Й, НАРКОТИ́ЧНИЙ. П'янкі випари конвалії, дикої м'яти, васильків, полину та чебрецю змішувалися в якийсь дивний букет пахощів, що паморочив голову (С. Добровольський); Зрідка перестукують краплинами верби, їхні зітлілі дупла дихають хмільною прілістю (М. Стельмах); З лісів повіяли п'янливі пахощі (В. Кучер); І я вже чую шелест хвої, П'янючі запахи сосни (І. Нехода); Жарко дихає материнка, п'яним духом дише деревій (С. Васильченко); В яру світили світляки, слалися задурливі пахощі бузини (К. Гордієнко); Цвіт пахучої липи повіяв млосним духом (В. Кучер); Із степу долинав у хутір теплий душок розпареної землі, змішаної із чадним запахом торішніх полинів (Григорій Тютюнник).