чайчин
ЧА́ЙЧИН, а, е.
Прикм. до ча́йка¹ 1, ча́йка¹ 2, належний чайці.
Але й конаючи, село Не умирало, та росло. Над ним ширяла пісня чиста, Як біле чайчине крило (М. Рильський);
Трави були високі й густі, так що Тимко не бачив дівчаток, а тільки чув їхні голоси, тоненькі, схожі на писк чайчиного виводку [виводка ] (Григорій Тютюнник).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- чайчин — ча́йчин прикметник Орфографічний словник української мови
- чайчин — -а, -е. Прикм. до чайка I 1), 2). || Належний чайці. Великий тлумачний словник сучасної мови
- чайчин — ЧА́ЙЧИН, а, е. Прикм. до ча́йка¹, 2; належний чайці. Але й конаючи, село Не умирало, та росло. Над ним ширяла пісня чиста, Як біле чайчине крило (Рильський, II, 1956, 131); Трави були високі й густі, так що Тимко не бачив дівчаток... Словник української мови в 11 томах