чайчин
ЧА́ЙЧИН, а, е. Прикм. до ча́йка¹, 2; належний чайці.
Але й конаючи, село Не умирало, та росло. Над ним ширяла пісня чиста, Як біле чайчине крило (Рильський, II, 1956, 131);
Трави були високі й густі, так що Тимко не бачив дівчаток, а тільки чув їхні голоси, тоненькі, схожі на писк чайчиного виводку [виводка ] (Тют., Вир, 1964, 471).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- чайчин — ЧА́ЙЧИН, а, е. Прикм. до ча́йка¹ 1, ча́йка¹ 2, належний чайці. Але й конаючи, село Не умирало, та росло. Над ним ширяла пісня чиста, Як біле чайчине крило (М. Словник української мови у 20 томах
- чайчин — ча́йчин прикметник Орфографічний словник української мови
- чайчин — -а, -е. Прикм. до чайка I 1), 2). || Належний чайці. Великий тлумачний словник сучасної мови