чаклувати

ЧАКЛУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.

1. Займатися чаклунством (у 1 знач.).

Не встиг дід нічого сказати.., як один старий циган уже став чаклувати. Як дмухне люлькою, як сипоне іскрами, так уже й вікон не стало видно, і полум'я аж танцює в хаті (Григорій Тютюнник);

Чаклувала баба .. Старечими губами промовляла якісь слова незрозумілі (А. Шиян);

Перейшла [Домаха] жити у пустку, що на леваді, над болотом, та й стала чаклувати та людям капості робити (Г. Квітка-Основ'яненко);

Розказували, як Параскіца серед білого дня чаклувала коло криниці (М. Коцюбинський);

Перекази свідчать, що забобонні олешківці колись ходили у кучугури чаклувати, намовляти і ворожити (з газ.).

2. над ким, чим, біля кого, чого і без дод., перен., розм. Зосереджено виконувати якусь дію, що своєю таємничістю або незрозумілістю нагадує чаклунство (у 1 знач.).

Поперемінно згинаючись і випростуючись, щось чаклують молотами над ковадлом дві чорні, мов відлиті, постаті ковалів (М. Стельмах);

Власноручно варити кашу вожак чабанський береться лише в особливих випадках, але коли вже він почне, то чаклуватиме біля неї, нікого не підпускаючи (О. Гончар);

У них шипіло й шкварчало на кухні з ранку й до вечора. Баба Надя чаклувала над сковородами й каструлями (П. Загребельний);

Ганна кинулася до ліжка, але гетьман вже не бачив ні Ганни, ні Капусти, і знову над ним чаклували лікарі, силоміць вливали у рот якесь питво (Н. Рибак);

Івась піднімав картуза, озирався довкола, брався до бідонів. Чаклував біля кришки, ладнав з газети ополоника (В. Дрозд);

Невеличка на зріст, середнього віку худорлява жінка в оточенні співробітниць у таких же білосніжних халатах чаклує над пробірками, колбами, склянками (з газ.).