1. Словник української мови у 20 томах

чалити

ЧА́ЛИТИ, лю, лиш, недок.

1. що і без прям. дод. Те саме, що прича́лювати.

Вона [українська мова] з блиску козацької шаблі і весла невольницького човна, що чалить у бурях на тихі води – вся з шляхетного лицарства, що йому ніщо найстрашніші муки й тортури (з наук. літ.).

2. перен., поет. Прямувати до якоїсь мети.

Як люблю я в цю мокрінь осінню, В цих огнях, що впали на асфальти, Юному шептати поколінню: До щасливих лукомор'їв чальте! (М. Рильський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чалити — ча́лити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. чалити — (-лю, -лиш) недок. 1. (куди). Іти кудись. БСРЖ, 664; СЖЗ, 111; ЯБМ, 2, 520. 2. що; тюр. Відбувати строк покарання у виправно-трудовій установі. БСРЖ, 664; СЖЗ, 111. Словник жарґонної лексики української мови
  3. чалити — -лю, -лиш, недок. 1》 перех. і неперех. Те саме, що причалювати. 2》 неперех., перен., поет. Прямувати до якоїсь мети, постійно наближаючи її здійснення. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. чалити — ПРИЧА́ЛЮВАТИ (прикріплювати, прив'язувати до чогось човен, корабель і т. ін.), ПРИШВАРТО́ВУВАТИ, ЧА́ЛИТИ, ШВАРТУВА́ТИ. — Док.: прича́лити, пришвартува́ти. На голос пісні до них добувається з берега ще один.. Причалив човна, вичалапкує на берег (О. Словник синонімів української мови
  5. чалити — ЧА́ЛИТИ, лю, лиш, недок. 1. перех. і неперех. Те саме, що прича́лювати. 2. неперех., перен., поет. Прямувати до якоїсь мети, постійно наближаючи її здійснення. Словник української мови в 11 томах