чамбул
ЧАМБУ́Л, у, ч., іст.
1. Загін татарської кінноти, що роз'їжджав по степах і чинив раптові напади на мирне населення.
Ударило три постріли. І мурза звалився, упавши головою до татарських чамбулів (Я. Качура);
Ротмістр Ташицький, якось збиваючись і давлячись словами, доповів, що розвідка нагнала татарський чамбул, який вчинив набіг на зимовник, всіх перебив, дівчину взяв до полону (П. Панч);
Єзуїти і шляхта, чамбули татарської орди приходили на київську землю, прагнучи володіти нею і княжити тут вічно (Н. Рибак).
2. перен. Загін запорозьких козаків.
Радили дочекатися запорозького чамбула [чамбулу], котрий добиратиметься до застави й прихопить із собою Перехреста (Ю. Мушкетик).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- чамбул — чамбу́л іменник чоловічого роду іст. Орфографічний словник української мови
- чамбул — Наскок, набіг; загін кінноти для набігу Словник застарілих та маловживаних слів
- чамбул — -у, ч., іст. Загін татарської кінноти, що роз'їжджав по степах і чинив раптові напади на мирне населення. Великий тлумачний словник сучасної мови
- чамбул — ЧАМБУ́Л, у, ч., іст. Загін татарської кінноти, що роз’їжджав по степах і чинив раптові напади на мирне населення. Ударило три постріли. І мурза звалився, упавши головою до татарських чамбулів (Кач., Вибр., 1953. Словник української мови в 11 томах
- чамбул — Чамбул, -ла м. Отрядъ конницы для набѣга, разъѣзда въ степи. Чамбули гординські. К. Дз. 68. Словник української мови Грінченка