чамбул
ЧАМБУ́Л, у, ч., іст. Загін татарської кінноти, що роз’їжджав по степах і чинив раптові напади на мирне населення.
Ударило три постріли. І мурза звалився, упавши головою до татарських чамбулів (Кач., Вибр., 1953. 155);
Ротмістр Ташицький, якось збиваючись і давлячись словами, доповів, що розвідка нагнала татарський чамбул, який вчинив набіг на зимовник, всіх перебив, дівчину взяв до полону (Панч, Гомон. Україна, 1954, 202).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- чамбул — ЧАМБУ́Л, у, ч., іст. 1. Загін татарської кінноти, що роз'їжджав по степах і чинив раптові напади на мирне населення. Ударило три постріли. І мурза звалився, упавши головою до татарських чамбулів (Я. Словник української мови у 20 томах
- чамбул — чамбу́л іменник чоловічого роду іст. Орфографічний словник української мови
- чамбул — Наскок, набіг; загін кінноти для набігу Словник застарілих та маловживаних слів
- чамбул — -у, ч., іст. Загін татарської кінноти, що роз'їжджав по степах і чинив раптові напади на мирне населення. Великий тлумачний словник сучасної мови
- чамбул — Чамбул, -ла м. Отрядъ конницы для набѣга, разъѣзда въ степи. Чамбули гординські. К. Дз. 68. Словник української мови Грінченка