чарка

ЧА́РКА, и, ж.

1. заст. Велика (перев. скляна) посудина для пиття спиртних напоїв; чара, келих.

Посуда була [у запорожців] вся дерев'яна: і чарки, й коряки – усе з дерева (П. Куліш);

Ой, попович молоденький Книжки не читає: У шинкарки мед із чарки Звечора кружає (Я. Щоголів);

Іфігенія тим часом бере велику чарку в одної з дівчат і фіал у другої, третя дівчина наливає їй в чарку вино (Леся Українка).

2. Невелика посудина на ніжці чи без неї для пиття спиртних напоїв.

Левицький розливав по чарках настояну на кмині й анісі горілку (З. Тулуб);

Він вийняв з чемодана пластмасові чарки, швидко й вправно налив у них пурпурове вино (Л. Дмитерко);

* Образно. Мене гнітить сіре одноманітне життя, а мені хочеться життя яскравого, блискучого, діяльного, хочеться пити з повної чарки (М. Коцюбинський);

– [..] За знайомство, – підняв Сідалковський чарку на високій ніжці, схожій на журавлину (О. Чорногуз);

// Кількість напою, що вміщується в такій посудині.

Великі слова – святі слова, а ви тільки хлиснули за їх [них]. За такі речі по відрові, а не по чарці (Панас Мирний);

Побалакаєш, вип'єш по чарці, потім – по другій, а далі пішло писати – і образ Божий загубиш... (М. Коцюбинський);

В йому [ньому] [курені] ми простяглися. Чекаючи Богдана та Дениса, І, випивши по чарці по малій, Пурнули стиха в свіжий сон ясний (М. Рильський);

Випита чарка ще дзвеніла в голові (О. Ільченко);

– Вам треба випити, Андрію, – сказала Ольга, – ви дуже відстали від нас і цілком заслужили штрафну чарку, але я вас помилую і наллю звичайного келишка (В. Собко);

Ця чарка пройшла вже не так легко, вона була якась холодна, гірка і дуже смерділа сивухою (В. Винниченко);

Панок і маляр вдарили по руках й хильнули дружно по чарці (Василь Шевчук);

// Заздоровна чара, що здебільшого супроводжується тостом.

Лошаков перший підняв чарку за земство, за земських робітників (Панас Мирний);

За край, де світ узріли ми, Зазнали щастя змалку, Покоштували [покуштували] втіх дітьми, Здіймаю повну чарку! (П. Грабовський);

// Те, що п'ють (вино та спиртні напої).

Один голова одного колгоспу .. на Новий рік чекав з охотою, з радістю, з гускою, з пирогами, холодцем, з чаркою (Остап Вишня);

– Оце і все, пане? – Оце і все, Сергію. Ще можу чаркою почастувати, випий на здоров'я (М. Стельмах);

Скоріше б позбутися цього захисника, який носить в душі, напевне, тільки два почуття: пристрасть до чарки й гиденької помсти, – хоче, щоб усі люди мали погану хворобу (М. Стельмах);

Жива людина, а не п'є чарки, не палить, слова лайливого не скаже. Ніби хмарка в небі – так живе (В. Дрозд);

// перен. Про товариську зустріч, вечірку, де пригощають спиртними напоями.

Сіра біднота, вдови і сироти говорили йому добрі слова, бажали здоров'я і стиха запрошували сьогодні ж увечері на чарку (М. Стельмах).

Поста́вити ча́рку (пля́шку і т. ін.) див. поста́вити¹;

Постанови́ти ча́рку (пля́шку і т. ін.) див. постанови́ти²;

Приклада́тися / прикла́стися до ча́рки див. приклада́тися;

Приложи́тися до ча́рки див. приложи́тися.

○ (1) Без ча́рки, у знач. присл. – не випити спиртного.

Петро любив грати [..] Але без чарки грав рідко: життя здавалося убогим (М. Рильський);

(2) За ча́ркою – п'ючи спиртне або у стані сп'яніння.

Гнат почав учащати до корчми. В корчмі за чаркою він забував своє лихо (М. Коцюбинський);

Тільки за чаркою чоловік Варки говорив вільно і весело (із журн.).

◇ Вклоня́тися ча́рці див. уклоня́тися;

Загляда́ти (зазира́ти) в ча́рку (в ча́рочку) див. загляда́ти;

Зато́плювати / затопи́ти ли́хо (ро́зум, го́ре, біду́ і т. ін.) в ча́рці (в горі́лці) див. зато́плювати²;

З ча́ркою не розмина́тися див. розмина́тися²;

(3) Не пішла́ ча́рка до ро́та кому – хто-небудь не захотів пити спиртне.

І Данило-гетьман Підморгнув... І на очі поліг тії хвилі туман. Не пішла навіть чарка до рота (П. Грабовський);

Не розмина́тися / не розмину́тися з ча́ркою див. розмина́тися²;

Перехиля́ти (перекида́ти) / перехили́ти (переки́нути) ча́рку (по ча́рці) див. перехиля́ти;

Підніма́ти (підійма́ти, здійма́ти і т. ін.) / підня́ти (підійня́ти, здійня́ти і т. ін.) ке́лих (ке́лех, ку́холь, ча́рку і т. ін.) див. підніма́ти;

(4) Під ча́ркою – у стані сп'яніння; напідпитку.

Він був вже трохи під чаркою (І. Нечуй-Левицький);

Поліцаї були напідпитку, не те що п'яні, як квач, а так, під чаркою (К. Гордієнко);

– Куди ж ви їх [гроші], Володимире, діваєте: чи солите, чи квасите, чи свіжими поїдаєте, – іноді, під чаркою, допитувався дядько Микола (М. Стельмах);

Живе він [Розум] у царських розкошах. Так от, під чаркою ми спитали: чи правда те? Коли ж не повірили, то він ткнув мені й пану обозному метрику (М. Лазорський);

(5) По ча́рці:

а) випити спиртне.

– Тепереньки можна і по чарці, – сказав пан Зануда (І. Нечуй-Левицький);

А по чарці?! треба конче!.. Ану, на та збігай, хлопче (О. Олесь);

– Годиться в дорогу й по чарці, як то кажуть, на коня (М. Лазорський);

б) (зі сл. пи́ти, ви́пити і под.) що-небудь спиртне.

– Вип'ємо, діду, по чарці, чи що (Ю. Яновський);

Припада́ти до горі́лки (до ча́рки, до пля́шки і т. ін.) див. припада́ти;

(6) У ча́рці го́ренько топи́ти (д) див. зато́плювати²;

(7) Ча́рка [терпі́ння] перепо́внилася / перепо́внювалася – те саме, що Ча́ша [терпі́ння] перепо́внилася / перепо́внювалася (див. ча́ша);

(8) Ча́рка (ча́рку) за ча́ркою, зі сл. пи́ти і под. – дуже багато, у великій кількості.

Чіпка сидить з товариством за столом; чарка літає за чаркою, задурює їм голови (Панас Мирний);

Семен пив чарку за чаркою. Корній не відставав (Леся Українка);

Сидить [Савка] над смаженим поросям, перекидає, не п'яніючи, чарку за чаркою, просторікує (О. Гончар);

Ча́рку ковтну́ти див. ковтну́ти.