час

ЧАС, у, ч.

1. філос. Одна з основних об'єктивних форм існування матерії, яка виявляється в тривалості буття.

Однією з основних рис спеціальної теорії відносності є те, що вона розглядає простір і час у тісному, нерозривному зв'язку (з публіц. літ.);

Тільки дивне хвилювання на якусь мить пройняло нащадків і відчуття врочистої таємниці буття – немовби всі вони раптом торкнулися безмежності часу і його гармонійних законів (О. Довженко);

Не задержать нам хвилі. Кожна мить знов родить другу мить, і перша в другій спить, обі у третій, та, як вежа, час виростає й мене не має й нас німить (Б.-І. Антонич).

2. Тривалість існування явищ і предметів, перебігу подій і т. ін., а також міра її, яка визначається століттями, роками, місяцями, годинами, хвилинами і т. ін.

– Мамо! Що це ви вчинили? – сказала Настя. – А що ж я зробила? Підождемо з півроку, та й годі. Як не одкинеться Денис за цей час, то він буде твій (І. Нечуй-Левицький);

Усвідомлення історичної сутності археології – одне з найважливіших її досягнень останнього часу (із журн.);

Ніна Олександрівна й досі не може без сміху дивитись на ту нужденну неоковирну ширму із старої плахти, напнутої на почорнілі від часу патички (Б. Антоненко-Давидович);

// мист. Один із трьох чітко визначених канонів єдності у творчому методі класицизму.

“Адвокат Мартіан” [драма Лесі Українки] міг би служити зразком послідовного дотримання суворих класичних канонів єдності дії, місця і часу (із журн.);

// спорт. Тривалість пробігу, пропливу і т. ін. на певну дистанцію (у змаганнях або на тренуванні).;

// Послідовна зміна годин, днів, місяців, років і т. ін.

Час не спиняється. Чимало літ минуло. Івга хоч і привикла трохи, та вже не та стала, що перше була! (Марко Вовчок);

І так минав час. Осінь танула, як воскова свічка (М. Коцюбинський);

Час ішов. Пріська жила собі на другому краї села і не відала, що Грицько заміряв, що пригадував (Панас Мирний);

[Бочкарьова:] Працюєш до пізнього вечора, на все реагуєш, і час летить... (О. Корнійчук);

І вже напевне знала, що ніколи й нікому не розкаже про цей сон... Але хто знав, скільки минуло часу, коли вона прокинулась? Може лише одна секунда? (С. Іванов);

// Міра тривалості всього того, що відбувається, здійснюється.;

// Прийнятий країнами світу відрахунок тривалості за часовими поясами.

Диктори в шинелях повідомляли, що 29 грудня, об 11 годині за московським часом, в розташування противника прибудуть з радянського боку парламентери вручити оточеним ультиматум (О. Гончар).

3. Проміжок, відрізок, інтервал у послідовній зміні годин, днів, років і т. ін., протягом яких що-небудь здійснилося, здійснюється чи здійснюватиметься.

Він лежав тихо кілька часу, а тоді знов ухопився за груди. – Води!.. (Б. Грінченко);

В час обіду не раз ми поверталися до розмови про Синявіна (Іван Ле);

Час артилерійської підготовки кінчився, і пекельний гуркіт поволі стихав, влягався, як влягається море, розбурхане штормом (О. Гончар);

Прийде час, коли ця жінка буде відчувати себе дівчиною, звичність і знання любовних утіх залишаться в ній, як згадка про давно читану, недозволену книгу (В. Підмогильний);

// Проміжок, інтервал між двома фіксованими моментами.

Час замикання розмикального контакту електричного реле;

// Певна пора дня, року і т. ін.

Отакої саме пори, в неділю, після раннього обіднього часу .. ішов молодий чоловік (Панас Мирний);

Над горами сонечко сходить з-за гаю, Отари женуть... Тихий ранішній час (Леся Українка);

Люблю я ті часи, як сонце вже встає І промінь свій прозорий На села, на поля так вільно, ніжно ллє (М. Рильський).

4. Історичний період у розвитку природи і людства; визначена епоха або окремий етап у житті певного народу, держави, суспільства.

Предмети, зображені на кам'яних бабах, відносяться до часу пізньої бронзи, що свідчить про їх передскіфське походження (з наук.-попул. літ.);

Суворий Дант, вигнанець флорентійський, Встає із темряви часів середньовічних (Леся Українка);

Воронцов пригадав бачену десь картину з часів громадянської війни: білі привели комсомольців на розстріл (О. Гончар);

Про об'єктивне висвітлення історії України в культівсько-застійні часи не могло бути й мови. Навіть ознайомлення з працями Михайла Грушевського загрожувало Сибіром (з наук. літ.);

Багато періодичних видань дореволюційного часу, зокрема в Галичині, виходить з більшим або меншим запізненням (З. Мороз);

Повісті та легенди переносять читача в давноминулі часи (із журн.);

Повість “Місце для дракона” переносить нас у Галичину часів середньовіччя (Ю. Винничук).

5. Фіксований момент у тривалості того, що відбувається, здійснюється.

Вони без великого почоту і кроку ступити не вміли, тому-то на час такої гостини у місті за жодні гроші зайвої квартири не знайшов би (Б. Лепкий);

// Сприятливий, потрібний момент.

Вони бояться, що ти [Т. Г. Шевченко] ще не згинув, Що в тій могилі не поліг, не стлів, Що в слушний час повернеш в Україну Ще раз і збудиш громом своїх слів (І. Франко);

Злягла саме в жнива, в гарячий час, коли всі, хто вміє жати, подались на ниву збирати на зиму хліб (М. Коцюбинський);

// у знач. пред. Пора що-небудь робити, здійснювати.

Запевнившись, що в хаті нема більше нічого “небезпечного”, він скупчив усю силу волі, щоб дати обличчю свому спокійний вираз. І саме був час. У хату вступив гість... військовий лікар, знайомий Макара Івановича (М. Коцюбинський);

Ой, час їхать, Марусенько Тобі до господи!.. (П. Гулак-Артемовський);

– Я – чоловік старий: уже віджив своє. Час у яму (Л. Мартович);

– Діти, сідайте! Час у дорогу! – крізь плач гукнула невістка (М. Стельмах).

6. Проміжок у послідовній зміні годин, днів, не зайнятий основною роботою, справами, вивільнений для відпочинку, дозвілля тощо.

Пиши про все. Як ви проводите час, чи купаєтесь, гуляєте, чи ходила Оксанка до лікаря? (М. Коцюбинський);

Він [Дмитрій] почав підробляти, брався за виконання різних проектів в позаслужбовий час (І. Сенченко);

Час зараз вільний, а солдати й не думають кудись виходити (П. Колесник).

7. лінгв. Граматична категорія, що виражає відношення дії чи стану до моменту мовлення.

Граматична категорія часу виражає часову співвідносність подій, які відбуваються в об'єктивній дійсності або мисляться такими, що відбуваються чи могли б відбутися (з наук. літ.).

(1) В да́вні (старі́) часи́ <�За да́вніх (стари́х) часі́в> <�Да́вньою поро́ю> – у давнину; колись.

Так-то було на Вкраїні Давньою порою... (С. Руданський);

Як часто ставили “Наталку” або “Москаля” за давніх часів, тобто в 20–80-х роках XIX віку – не знаю (Панас Мирний);

Для неї стало ясним, що .. її зараз поведуть топити або спалять на вогнищі, як відьму в давні часи (М. Коцюбинський);

Перед нами за поясом сопок океан, позаду дванадцять тисяч кілометрів Старого Світу. Навколо дрімуча тайга. Це найвіддаленіші нетрі, несхожі ні на що в світі, звірині заповідники, ті місця, куди, як говорили в старі часи, і ворон кісток не заносить (О. Довженко);

Виграва́ти / ви́грати час див. виграва́ти;

Ви́граш ча́су (у ча́сі) див. ви́граш;

Ви́клик ча́су див. ви́клик;

(2) Де́який (яки́йсь, рідко яки́й) час, у знач. присл. – невеликий, чітко не окреслений проміжок тривалості чогось; недовго.

Деякий час Сахно розглядала запорошені шкіряні шоферові плечі (Ю. Смолич);

– Пересидьте якийсь час та й знов вертайтесь на роботу, як минеться оце лихо (І. Нечуй-Левицький);

Їли якийсь час усі мовчки, не знаходили, про що балакати (А. Головко);

На який час я зовсім покинув писати (Леся Українка);

Спробував протриматися на випадкових заробітках, малював вивіски і т. ін., але ні, довелося повернутися в село. Через деякий час знов подався в світ, на цей раз – у фабзайці (із журн.);

За да́вністю [ро́кі́в (літ, ча́су і т. ін.)] див. да́вність;

Засіка́ти / засі́кти час див. засіка́ти²;

З бі́гом (з пли́ном) ча́су див. біг¹;

(3) З (від, од) того́ [ж] ча́су – вказує, що якась дія починається, почалася від періоду, про який ішлося, повідомлялося раніше або повідомляється; відтоді.

Князь Заславський перечув через приятелів, як глузував з його Вишневецький на ігрищі. Од того часу вони зненавиділи один одного і стали заклятими ворогами (І. Нечуй-Левицький);

Поки мати шукала [наречену], він собі сам знайшов. Був у Вишеньках на ярмарку й з того часу став учащати щовечора (Марко Вовчок);

(4) Зимо́ви́й час – поясний час, характерний для країни відповідно до її місця на глобусі;

(5) Лі́тній час; Ма́ти час див. ма́ти²;

Маши́на ча́су див. маши́на;

(6) Місце́вий час – час, визначений для певного географічного поясу, району, місцевості.

На півночі Португалії є пагорб. Майже щодня о 16 год. за місцевим часом тут починається дощ, хоча небо, як правило, безхмарне. Рівно через годину він ущухає (з наук.-попул. літ.);

(7) Неда́вній час – близьке минуле.

Солдат, солдат, згадай недавній час... (М. Нагнибіда);

(8) Недале́кий час – те саме, що Недале́ка пора́ (див. пора́);

Но́рма ча́су див. но́рма;

Перело́мний моме́нт (час, день і т. ін.) <�Перело́мна епо́ха> див. моме́нт;

(9) Позаробо́чий час – не пов'язаний з робочим днем, вільний від роботи час.

З переходом на семигодинний робочий день позаробочий час трудящих становить близько 80–85 процентів загальнотижневого бюджету особистого часу (з публіц. літ.);

(10) Понаднормо́вий час <�Понаднормо́ві годи́ни> – використаний для роботи час поза встановленою нормою;

(11) Поясни́й час; Предкові́чні літа́ (часи́) див. літа́;

Прово́дити / провести́ час див. прово́дити;

(12) Тим ча́сом <�У (на, під) той [са́мий (са́ме, же)] час> – вказує на одночасність якоїсь дії з іншою, про яку йшлося, повідомлялося раніше або повідомляється.

Розбрілись [розбрелись] конфедерати По Польщі, Волині, По Литві, по Молдаванах І по Україні .. Руйнували, мордували, Церквами топили... А тим часом гайдамаки Ножі освятили (Т. Шевченко);

Що то за дівчина [Марта] під той час стала, боже мій, світе мій! (Марко Вовчок);

Які вже там з мене веселощі? Од моїх веселощів молоко кисне в глечиках, – промовила Тодозя. – Мої веселощі такі смачні, як кислиці. Он баба Ганна вже й скривилась од їх... Усі засміялись. Саме в той час князь Єремія вернувся з муштрів і переходив через світлиці (І. Нечуй-Левицький);

Чорногорець зараз кинувсь до свого побратима, а Леся до Петра. Забула сердешна на той час і стид, і дівоцький сором: затулила йому хусткою глибоку рану, а сама так і впала на його; плаче, голосить (П. Куліш);

Часом уві сні вбачалося йому, що соцький приніс так довго очікувану бомагу [бумагу] – і Семен зіскакував з полу, вибігав на подвір'я. А то видасться йому, що незабаром або й зараз-таки мають покликати його до станового. Він сідав тоді на лаві й чекав. І досить на той час стукнути кому-небудь сінешніми дверима, щоб серце Семенове зупинилося в грудях, перестало битись (М. Коцюбинський);

Я вийшов з інституту в 1914 році з умінням учити школярів .. В той час я мріяв стати художником, я малював дома і брав приватні уроки малювання, мріючи коли-небудь потрапити в Академію художеств хоч вільним слухачем (О. Довженко);

Марися підхопилась, щоб подати келешки та ще там щось приготувати, а гість тим часом, відкоркувавши пляшку, у вільній позі сидів на стільці (О. Гончар);

(13) У (в) ско́рому ча́сі <�У (в) ско́рий час> – незабаром, швидко.

– Гадаю, в скорий час я повернусь; Бо я не злодій, не убив нікого, Чого ж тримати стали б там мене? (Є. Кротевич);

Хвили́на (день, час) розпу́ки див. хвили́на;

(14) Час запі́знювання – часовий інтервал між початком змінювання вихідного діяння і початком змінювання викликаного ним параметра об'єкта, який визначається згідно з перехідністю або імпульсною характеристикою;

(15) Час (хвили́на) проща́ння – час перед розлукою, розставанням.

Знатиму – хоч би сто літ жила, такої пісні вже б не заспівала, життя такого більше не зазнала б, як в час прощання на горі високій (Леся Українка);

Навіть зараз, у хвилину прощання з товаришами, він роздумував про те, як доведеться поводитись за нових умов (В. Собко);

(16) Че́рез де́який (яки́йсь) час – після точно не визначеного невеликого проміжку часу; трохи згодом.

Через якийсь час до неба піднялися два криваві стовпи вогню, а над ними золотими знаками злітали гнізда і віхті чи то соломи, чи то сіна (М. Стельмах);

– Нудьга, – каже через деякий час Сагайда. – Ненавиджу оці оборони. Копай і копай без кінця. Святе діло наступ (О. Гончар);

(17) Чима́ли́й час – те саме, що Чима́лу́ годи́ну (див. годи́на¹).

Оце думала швидко після першого листа писати до тебе .. То мене “Генії” тії затримали, поки я зібралась переписати їх, то потім переписала, та загубила, та поки другий раз зібралась, то вже й час пройшов чималий (Леся Українка).

△ Підря́дне ре́чення ча́су див. ре́чення.

◇ Ба́вити час див. ба́вити;

В (во) дні о́ни <�Во вре́м'я о́но> <�В о́ни́й час> див. день;

(18) Весь (уве́сь) час – невпинно, постійно, безперервно.

Він помагав мені розкласти речі в призначеній для мене кімнаті, робив це з великим запалом, розчервонівся і ввесь час не вгавав (М. Коцюбинський);

Весь час робили на деревах зарубки .. І вирізьблювали Л .. Як ряд вічних маяків, залишалась ця літера за бійцями в тінявих нетрях похмурих чужих лісів (О. Гончар).

○ (19) В оста́нній свій час – перед смертю.

Будь вірним слову.., Хай веселять тебе любов і праця, Хай дружби непогасної крило Гірке від тебе відганяє зло, І хай у час останній свій про сина Спокійно я подумаю: людина! (М. Рильський);

Вмолив він Бога тим благанням, В Самсона знову уступила В останній час перед сконанням Незмірная, нелюдська сила (Леся Українка);

(20) До цьо́го ча́су, у знач. присл. – до цих пір.

– А де ж ти, волоцюго, волочився до цього часу? – крикнула Кайдашиха з хати (І. Нечуй-Левицький);

(21) До ча́су – до певної пори, тимчасово.

Чужий чоловік до часу, а свій до смерті (прислів'я);

До часу, голубе, нам глечик носить воду; І на його [нього] пошле зла доля ту невзгоду [знегоду], Що глек побачимо в череп'яних шматках! (П. Гулак-Артемовський);

До часу й колючка – квітка (з газ.);

// поки що.

[Неофіт-раб:] Може ж, і по смерті у тім небеснім вашім Царстві Божім довіку буде так, як тут до часу (Леся Українка);

(22) З то́го ча́су, як, у знач. спол. – уживається в складнопідрядному реченні, вказуючи на початок дії в головному реченні або на весь проміжок тривалості, протягом якого ця дія відбувається.

З того часу, як він перебрався до Зарванець, на село, почав потроху читати (М. Коцюбинський);

Чого-чого не перевернулось, не перейшло з того часу, як ще у селі балакали вони по душі, повіряли одна одній свої таємні думки-надії? (Панас Мирний);

(23) З часі́в кого, чого, у функц. означ. – від якогось етапу в розвиткові суспільства, держави, з пори відомих народних рухів, воєнних походів тощо.

Круг воза йшли робітники, .. хто з бляшанкою, а хто з блискучою довгою машинкою – “інжектором”, котру можна було б сміливо вважати за меч з часів крижацьких походів (М. Коцюбинський);

Поки буде надія на переселення на нову землю і дурні золоті грамоти, які з часів реформи і донині баламутять село, доти наш дядько буде не обробляти, а копирсати, мучити ґрунт (М. Стельмах);

(24) З ча́сом – у майбутньому, пізніше, згодом.

З часом двоїна, як відомо, занепала, заступившись формами множини (Культура сл.);

Вона фельдшерує в радгоспі, а з часом буде в сім'ї ще й своя лікарка: оця сама Ліна. Вирішено в медінститут документи здавати (О. Гончар);

(25) На до́вгий час, у знач. присл. – надовго.

Часом вони [жандарми] дуже дошкуляють мені, прив'язуючи мене на довгий час до певного місця (М. Коцюбинський);

(26) На коро́ткий час, у знач. присл. – ненадовго, тимчасово.

Привели Андрія до обозу, що на короткий час спинився у сусідньому селі (Д. Бедзик);

(27) Не час , з дієсл. – ще не слід чогось робити; не сприятлива мить.

Не час було Мирославі братися до лука, – звір був надто близько (І. Франко);

Не час іще дзвеніти скрипкою, Як сурем грім не втих (М. Рильський);

(28) Під час, у знач. присл.:

а) в ту пору, коли щось триває, відбувається.

О-о-ой і шумить же, мабуть, цей ліс під час бурі! (Г. Хоткевич);

[Надія:] А може б, ви, товаришу директор, хоч під час обіду не порпалися у тих нещасних папірцях? (З. Мороз);

б) те саме, що і́ноді.

Чого там розходився? Та я ж під час На місяць раз І без того голився! (П. Гулак-Артемовський);

Господиня .. добре обходилася з нею і хоч під час і лаяла її, а понаравила [сподобала] її усією душею (Панас Мирний);

(29) По [яко́мусь] ча́сі, у знач. присл. – трохи згодом.

По часі, забачивши, що Павло “смирний”, дали йому волю ходити, куди схоче, по селі (Марко Вовчок);

Все розступалося, і він пролітав зі свистом і ревом, цей привід. По якомусь часі ешелон знову зупинився (І. Багряний);

(30) У (в) той час як (коли́), спол. – уживається в складнопідрядному реченні, вказуючи на одночасність, паралельність дій головного й підрядного речень.

В той час як вербівські бурлаки розмовляли з робітниками, надійшов сам посесор (І. Нечуй-Левицький);

Свідомість його двоїться, і в той час коли він бачить наслідки поєдинку свого – він знає, що це фантазія, дурниці, що він нізащо – от нізащо! – не підставить чола під люфу пістолета (М. Коцюбинський);

(31) У час, у знач. присл. – коли треба; вчасно.

Чи в час, чи ні, – діло розпочато (Сл. Б. Грінченка);

Дуже Вам дякую за прислане: прийшло саме в час (М. Коцюбинський).

◇ Відтяга́ти / відтягти́ (відтягну́ти) час див. відтя́гувати;

Глуха́ пора́ <�Глухи́й час> див. пора́;

До пори́ [, до ча́су] див. пора́;

Знаме́ння ча́су див. знаме́ння;

[І] вго́ру гля́нути ні́коли (нема́ коли́, нема́є ча́су і т. ін.) див. гля́нути;

І́ншим (дру́гим) ра́зом (ча́сом) див. раз¹;

Міня́ти час так на так див. міня́ти;

Під скрутну́ годи́ну <�Під скрутни́й час> див. годи́на¹;

Сказа́ти в до́брий час див. сказа́ти;

Су́дний день (час) <�Су́дна годи́на> див. день;

Тягти́ (тягну́ти, відтяга́ти) / протягти́ (протягну́ти, відтягну́ти) час див. тягти́;

Халі́ф (калі́ф) на час (на годи́ну) див. халі́ф;

(32) Час від (рідше до) ча́су <�Від ча́су до ча́су> – іноді, інколи або через певні періоди.

Сидить [Мирон] і вдивляється у плюскітливу воду, в мигаючу під напором хвилі траву, в ковбликів, що час від часу вилазять зі своїх печер (І. Франко);

Од часу до часу вона кликала Остапа. Одповіді не було (М. Коцюбинський);

Чоловік .. копає ту нивку великою мотикою і часто викидає каміння з землі, від часу до часу спиняючись та втираючи піт з обличчя (Леся Українка);

Микола час од часу мугикав, підсідав до піаніно, брав акорди (Олесь Досвітній);

– Лікаря ми будемо присилати час від часу (Григорій Тютюнник).

△ (33) Давномину́лий (передмину́лий) час, лінгв. – особлива форма минулого часу дієслів, яка означає найпершу дію, що передувала минулій дії або кільком минулим діям.

Форми давноминулого часу вживаються тепер переважно у мові художньо-белетристичних стилів (У гірських переходах він був помітно схуд (О. Гончар)) (з наук. літ.);

(34) Декре́тний час – поясний час, переведений в Україні на одну годину вперед для повнішого використання населенням світлової частини доби.

Іноді буває потрібно розрахувати, коли за нашим годинником, що йде за декретним часом, буде місцевий полудень (з навч. літ.);

(35) Екра́нний час – час, протягом якого демонструється фільм;

(36) Зо́ряний час, астр. – тривалість, яка визначається періодом обертання Землі навколо своєї осі відносно зірок;

(37) Майбу́тній час – дієслівна категорія, що означає дію, яка має відбутися після моменту висловлювання.

У сучасній українській мові розрізняють форми теперішнього, минулого, давноминулого й майбутнього часів (з наук. літ.);

(38) Мину́лий час – дієслівна категорія, що означає дію, яка відбувалася до моменту висловлювання.

Число і рід дієслів у минулому часі розрізняються не тільки закінченнями, а й суфіксами (з навч. літ.);

(39) Необхі́дний робо́чий час, екон. – частина робочого дня, протягом якої здійснюється відтворення вартості робочої сили, тобто необхідних засобів існування робітника;

(40) Сере́дній со́нячний час, астр. – тривалість, яка вимірюється за уявною точкою, що рівномірно рухається по небесному екватору, здійснюючи повний оберт навколо небозводу за період, який дорівнює тривалості нерівномірного руху Сонця по екліптиці;

(41) Тепе́рішній час – дієслівна категорія, що означає дію, яка відбувається зараз, у момент висловлювання.

У сучасній українській мові розрізняють форми теперішнього, минулого, давноминулого і майбутнього часів (з наук. літ.);

Дієслова теперішнього часу вказують на дії, які відбуваються постійно або в момент мовлення (з навч. літ.);

(42) Час ві́дповіді, інформ. – час між кінцем запиту в обчислювальній системі та початком відповіді.

В випадку інтерактивної передачі даних, такий як запит/відповідь, найбільш важливою вимогою для користувача може бути короткий час відповіді (з наук. літ.).

◇ (43) Час ікс – важливий, доленосний момент.

Він [колишній в'язень] запевняв, що їхня партія налічує сотні тисяч людей, що час “ікс” незабаром (О. Бердник);

Чомусь різко визначився конфлікт по лінії Схід – Захід. Так, наче влада тримала його в загашнику до певного часу “ікс”, коли у неї виникне потреба кинути одну частину суспільства на іншу (Л. Костенко);

Мені влаштовували обструкції, мене позбавляли солодкого, призначали “комендантську годину“ й час “ікс”, а я приходив усе пізніше (І. Роздобудько).

△ (44) Час пра́ці – частка нормованого часу, упродовж якого виконавець виконує трудові функції;

(45) Час просто́ю – частина часу готовності до роботи, протягом якої функційний блок не перебуває в стані роботи;

(46) Час реа́кції – період від початку дій подразника на органи чуття до появи рефлекторної чи довільної реакції;

(47) Час робо́чий – час, протягом якого працює функціональний блок, який перебуває в стані готовності до роботи;

(48) Час утри́мування – середній час, протягом якого молекули утримуються на поверхні в стані сорбції.

◇ (49) В до́брий час! – уживається для вираження побажання успіху у здійсненні чого-небудь та всього найкращого.

– Спасибі, – міцно стискаючи простягнену руку, промовив Коваль .. – Ну, в добрий час! (В. Собко);

[Любов:] Та здорова [товаришка] до якого часу. [Лікар:] Ну, то й .. в добрий час! (Леся Українка);

– У добрий час, патре Рафаіле! (К. Гриневичева);

(50) В на́ші (тепе́рішні) часи́ – у сучасний період; нині, тепер.

[Прісцілла:] В теперішні часи служити трудно (Леся Українка);

(51) В час – тоді, коли треба; вчасно.

Дуже Вам дякую за прислане: прийшло саме в час (М. Коцюбинський);

(52) До неда́внього ча́су:

а) до якогось моменту в історії розвитку суспільства.

До недавнього часу були майже невідомі загальні біографічні дані письменника, особливо про останні роки життя, творча діяльність цього періоду (М. Івченко);

б) у недалекому минулому.

До недавнього часу труд хлібороба був у тяжкій залежності від примхливої природи (М. Рильський).

До недавнього часу труд хлібороба був у тяжкій залежності від примхливої природи (М. Рильський);

(53) З найдавні́ших часі́в – з давніх пір, віддавна.

З найдавніших часів ясенівські люди найбільше підтримували опришківство, та й тепер все село було симпатично настроєне до чорних хлопців (Г. Хоткевич);

(54) На ві́чні часи́ – назавжди.

– Ні за яких умов не хочу переживати вдруге того моменту, коли на початку війни того ранку ми розсталися з сином на вічні часи (із журн.);

В пориві високості духу скочив на брилу п'єдесталу на вічні часи солдат з бронебійною рушницею у руках (з газ.);

(55) Найбли́жчим ча́сом – у недалекому майбутньому; якнайшвидше.

Щедрий на обіцянки, Мажара мав необережність публічно пообіцяти найближчим часом відкрити в радгоспі перукарню, і Мамайчук, впіймавши його на слові, заявив, що не голитиметься доти, доки перукарня не буде-таки відкрита (О. Гончар);

(56) Наста́в (прийшо́в, уда́рив) час чий:

а) кому-небудь пора вмирати.

[Прісцілла:] Ні, тату, настав уже мій час... Я здавна вже мов гість на сьому світі. Душа моя вгорі... (Леся Українка);

Вдарив час, я душею повстала сама проти себе, І тепер вже немає мені вороття (Леся Українка);

б) хто-небудь має сприятливі умови для успіху, діяльності і т. ін.

– Павле, – сказав старий кінь, – настав і твій час. Посягни у моє ліве вухо: там для тебе срібний одяг є (Три золоті сл..);

– Нічого, прийде і мій час. Ще зоря моя із неба не зірвалася (Григорій Тютюнник);

(57) На ча́сі – підходящий, необхідний у даний момент; вчасний.

– Не знаю, що й сказати.. – мовила Тетяна, поглядаючи на матір. – Трохи ніби твоє освідчення несподіване... і не на часі (С. Добровольський);

Я відчував, що позбавляюсь сил. Вага одежі й Жабі тягли мене наспід, під лід. І допомога Михайлова якраз була на часі (Олесь Досвітній);

Зараз писати про це [про весілля] не на часі, та й не зовсім актуально (В. Дрозд);

// важливий для сучасного періоду; який відповідає найважливішим потребам сьогодення.

– Ви ж пам'ятаєте, був захоплений роботою учня, тобто вашою. Але зрозумійте, не на часі воно... (Р. Іваничук);

Уже давно на часі синтетичне дослідження про Григорія Тютюнника – письменника пластичного, сильного письма, творця глибоких національно виразних характерів (із журн.);

(58) Під скрутни́й час – те саме, що Під скрутну́ ру́ку (годи́ну) (див. рука́).

– А вже, – кажу йому [становому], – у вас і служба! Та ще під такий скрутний час, як тепереньки (Панас Мирний);

(59) Приспі́в час на кого, кому – кому-небудь уже пора вмирати.

Уже й на мене час приспів: Роздасться похоронний спів... Засиплють яму, і кінець? .. Другий десь найдеться співець (Пісні та романси..);

Він такечки гукнув до Ферідуна: – Не бий! Бо не приспів йому ще час (А. Кримський);

(60) Свого́ ча́су:

а) колись, у минулому.

Поміж підводами ходив той артилерійський технік, який свого часу підвозив Ясногорську (О. Гончар);

Цікаво побувати у тих місцях, де свого часу гули гармати і йшли запеклі бої (з усн. мови);

б) у майбутньому, якщо буде необхідність.

Мати вірила, що може статися щось незвичайне і що якась невідома сила прийде свого часу на поміч (із журн.);

(61) Сме́ртний час (кіне́ць) <�Сме́ртна мить> – смерть, кончина.

Здавалося їм в останню смертну мить, що пливуть вони в надзоряну сяючу далину (О. Довженко);

Смертний час свій я на полі битви стріну (Н. Рибак);

Для них – це найбільше лихо, якийсь цар жахів – отой двобій зі смертним кінцем, про який я серйозно подумаю тільки в той день, коли він відбудеться (Д. Паламарчук, пер. з тв. Стендаля);

(62) Сму́тні часи́, іст. – події в історії Росії, пов'язані з польською і шведською інтервенцією початку XVII ст. та із селянською війною під проводом І. Болотникова;

(63) У час оста́нній [свій] – перед смертю.

Хай дружби непогасної крило Гірке від тебе відганяє зло, І хай у час останній свій про сина Спокійно я подумаю: людина! (М. Рильський);

(64) Час не вла́дний над ким, над чим – хто-, що-небудь молодий (молоде), ніколи не старіє; вічний (вічне).

Слово пломенить червоним маком (над легендою не владний час!). Як його передали словаки? Як воно долинуло до нас? (Д. Білоус);

Над Римом не владний час. У столиці Італії є безліч великих і малих пам'яток історії та культури, про кожну з яких можна написати окремий твір (з газ.);

(65) Час працю́є на нас (сприя́є нам) – впевненість у досягненні мети; переконаність в успіху.

Ви не можете проти майбутнього. Час працює на нас (з наук.-попул. літ.);

(66) Час проби́в чого – настав момент, що є початком чого-небудь.

Вірили [військовополонені] вже, що час нашого повороту до активної збройної боротьби з ворогом таки проб'є і що він уже не за горами (В. Козаченко);

(67) Час сме́рті – смерть, кончина.

– Смертний час свій я на полі битви стріну (Н. Рибак);

– Усе – омана, і ви, й цей сад, і я сама. Всіх нас, як смерті час настане, покриє саваном зима (В. Сосюра);

(68) Че́рез скі́льки ча́су, діал. – через деякий час; згодом.

Через скільки часу приходе [приходить] Харитина (Панас Мирний).