час

відтяга́ти / відтягти́ (відтягну́ти) час. Зволікати здійснення чого-небудь. Вони (махновці) добре знали умови переходу через Сиваш і тільки відтягали час, боячись якоїсь пастки (Ю. Яновський).

в час. Тоді, коли треба; вчасно. Дуже Вам дякую за прислане: прийшло саме в час (М. Коцюбинський).

в час о́ний; во вре́мя о́но, заст., уроч. Колись, дуже давно; у давнину. Як в оний час, так і тепер на муку Віддав би ти апостолів своїх… (М. Старицький); Колись то ще, во время оно, Помпілій Нума, римський цар… Втомившись, пишучи закона, Пішов любенько погулять і одпочить (Т. Шевченко).

до ча́су. До певної пори, тимчасово. Чужий чоловік до часу, а свій до смерті (Укр.. присл..); До часу, голубе, нам глечик носить воду; І на його (нього) пошле зла доля ту невзгоду (знегоду), Що глек побачимо в череп’яних шматках! (П. Гулак-Артемовський); До часу й колючка — квітка (З газети); // Поки що. (Неофіт-раб:) Може ж, і по смерті у тім небеснім вашім царстві Божім довіку буде так, як тут до часу (Леся Українка).

дух ча́су (епо́хи, доби́). Погляди, потреби, смаки суспільства певного періоду. Ви боїтесь, що я не піду разом з духом часу, а зостануся позаду, — не думаю я сього (Леся Українка).

знаме́ння ча́су, книжн. Щось типове, символічне; основна подія, що провіщає великі зміни. З’явився .. герой, який став знаменням часу, але якого література тільки почала відкривати (Б. Буряк); Знамення часу — тісний творчий союз науки з виробництвом (З газети).

(і) вго́ру гля́нути ні́коли (нема́ коли́, нема́є ча́су і т. ін) кому і без додатка. Хто-небудь постійно зайнятий якою-небудь роботою, справою, не має вільного часу. За всю зиму Ілько Сторожук так і не вибрався жодного разу додому, бо такі курси — вгору ніколи глянути (М. Зарудний); Учасники Великої Вітчизняної війни, які пропустили кілька років (навчання), — їм ніколи і вгору глянути, у них нема ні дня, ні ночі, треба надолужувати час (Ю. Яновський); За тією клятою панською роботою світу не видно, вгору нема коли глянути (С. Васильченко).

на ві́чні часи́. Назавжди. В пориві високості духу скочив на брилу п’єдесталу на вічні часи солдат з бронебійною рушницею у руках (З газети); — Ні за яких умов не хочу переживати вдруге того моменту, коли на початку війни того ранку ми розсталися з сином на вічні часи (З журналу).

наста́в (прийшо́в, уда́рив) час чий. 1. Кому-небудь пора вмирати. (Прісцілла:) Ні, тату, настав уже мій час… Я здавна вже мов гість на сьому світі. Душа моя вгорі… (Леся Українка); Вдарив час, я душею повстала сама проти себе, І тепер вже немає мені вороття (Леся Українка). 2. Хто-небудь має сприятливі умови для успіху, діяльності і т. ін. — Павле,— сказав старий кінь,— настав і твій час. Посягни у моє ліве вухо: там для тебе срібний одяг є (Три золоті сл..); — Нічого, прийде і мій час. Ще зоря моя із неба не зірвалася (Григорій Тютюнник).

на ча́сі. Підходящий, необхідний у даний момент; вчасний.— Не знаю, що й сказати..— мовила Тетяна, поглядаючи на матір.— Трохи ніби твоє освідчення несподіване… і не на часі (С. Добровольський); Я відчував, що позбавляюсь сил. Вага одежі й Жабі тягли мене наспід, під лід. І допомога Михайлова якраз була на часі (Олесь Досвітній); Зараз писати про це (про весілля) не на часі, та й не зовсім актуально (В. Дрозд); // Важливий для сучасного періоду; який відповідає найважливішим потребам сьогодення. — Виж пам’ятаєте, був захоплений роботою учня, тобто вашою. Але зрозумійте, не на часі соно... (Р. Іваничук); Уже давно на часі синтетичне дослідження про Григорія Тютюнника — письменника пластичного, сильного письма, творця глибоких національно виразних характерів (З журналу).

приспі́в час на кого, кому. Кому-небудь уже пора вмирати. Уже й на мене час приспів: Роздасться похоронний спів… Засиплють яму, і кінець? .. Другий десь найдеться співець (Пісні та романси..); Він такечки гукнув до Ферідуна: — Не бий! Бо не приспів йому ще час (А. Кримський).

свого́ ча́су. 1. Колись, у минулому. Поміж підводами ходив той артилерійський технік, який свого часу підвозив Ясногорську (О. Гончар); Цікаво побувати у тих місцях, де свого часу гули гармати і йшли запеклі бої (З усн. мови). 2. У майбутньому, якщо буде необхідність. Мати вірила, що може статися щось незвичайне і що якась невідома сила прийде свого часу на поміч (З журналу). у свій час. Те, що ми в свій час починали, бачите, пішло без сліду (Ю. Яновський); Чистий дохід з видання визначаємо на премії за видатні твори красного українського письменства по конкурсу, який буде об’явлено в свій час (М. Коцюбинський).

сказа́ти в до́брий час. Уживається для запобігання зурочення кого-, чого-небудь. — Не красувався б тут і явір цей високий. Сказати в добрий час, Такий рясний, хороший та широкий: І силу, і красу він має через нас (коріння) (Л. Глібов).

тягти́ (тягну́ти) / протягти́ (протягну́ти) час. Зволікати із виконанням, здійсненням чого-небудь. Певно, найкраще було б піти додому .. Тільки ж Первоцвіт навмисне тягне час, щоб прийти, коли вже спатимуть дружина й донька: не доведеться розмовляти (М. Ю. Тарновський); Богдан ждав татар і хотів протягти час як можна довше (І. Нечуй-Левицький).

у час оста́нній (свій). Перед смертю. Хай дружби непогасної крило Гірке від тебе відганяє зло, І хай у час останній свій про сина Спокійно я подумаю: людина! (М. Рильський).

халі́ф (калі́ф) на час (на годи́ну), ірон. Людина, що захопила владу або наділена нею на короткий час. І знов на муку, на поталу взяли їх (молодогвардійців) люті вороги. На час каліфи в нашій хаті .. Та слова жодного, прокляті, з їх вуст не видерли вони (В. Сосюра).

час від ча́су. Іноді, інколи або через певні періоди. Сидить (Мирон) і вдивляється у плюскітливу воду, в мигаючу під напором хвилі траву, в ковбликів, що час від часу вилазять зі своїх печер (І. Франко); — Лікаря ми будемо присилати час від часу (Григорій Тютюнник); Микола час од часу мугикав, підсідав до піаніно, брав акорди (Олесь Досвітній). від ча́су до ча́су. Чоловік .. копає ту нивку великою мотикою і часто викидає каміння з землі, від часу до часу спиняючись та втираючи піт з обличчя (Леся Українка); Од часу до часу вона кликала Остапа. Одповіді не було (М. Коцюбинський).

час не жде (не стої́ть). Не можна зволікати з виконанням чого-небудь. — Час не жде, Дмитре Івановичу. Давайте мені, якщо знайдеться, такого-сякого інструменту: напильничка, тисочків. Мені б одну штуковину полагодити… (О. Сизоненко); До царя тут Змій озвався: — Якщо вгадувать ти взявся, вгадуй, царю, час не жде, Бачиш — сонечко вже де! (Л. Первомайський).

час проби́в чого. Настав момент, що є початком чого-небудь. Вірили (військовополонені) вже, що час нашого повороту до активної збройної боротьби з ворогом таки проб’є і що він уже не за горами (В. Козаченко).